В пошуках

Вірш №1

І сидячи на могилах нещасних поетів,

Розповідаючи про власні страждання,

Складаючи сотню вже для інших жінок букетів,

Навіть під час вічного мовчання,

Ти згадуєш про неї, про її ніжні руки,

Її красиве й бліде тіло.

Згадуєш, як говорив, що поцілунок треба для науки,

Як заступився за неї, повторюєш в думках: «твої проблеми — моє діло»

В думках вимальовуєш знову і знову,

Ту ніч де ти зраджуєш для неї,

І ранок де перекладав свої слова про пробачення на іноземну мову,

Де казав, що живеш заради її однієї

Ти зрівняв її з землею

Забравши в неї сили на думки про твоє «Прости».

Знову, згадуєш все що пов’язане з нею,

Бо так і не зміг від її склепу відійти.

Подобається

#5144 в Різне
#1226 в Поезія

Відредаговано: 15.09.2023