Казав, не знаю я, що коїться в душі...
Та ні, мабуть, я знаю, все ж, що коїться в глибинах!..
Це стан, який не вибирають...
Цей стан... миліш він вітру ніжного весни!
Цей стан дарує доля із небес,
Своїм промінчиком, що душі поєднала.
Він створеним є лиш для нас,
Я хочу, щоб ти знала й відчувала.
Щоб ти відчула той чарівний трепет,
Який ношу я в себе у душі.
Щоб ти знайшла в ній прихисток і спокій
Для всіх тривог й незгод душі своїх.
Не бійсь душі ти трепет відкривати,
Вона ж - це скарб в душі моїй!
Прилинь у снах до мене ти поворкувати,
Й полетимо разом за обрій мрій...
Відредаговано: 14.04.2026