Незвичний промінь твого Сонця,
Далекі відстані невпинно він долає.
Він, як небесний телепорт,
Він погляд переносить і єднає.
І знов зненацька в думі я застиг,
Завмер, бо знову відчуваю.
Забуть не хочу я слова,
Для тебе, сонце, я їх тут єднаю.
Й слова рікою ці течуть,
Невичерпним гірським потоком.
Клондайк відкрився в мене у душі,
Цим незбагненним до того уроком.
Своєю ніжністю мені читала
Урок поезії душа твоя.
Й раніше я не міг подумать,
Що будем тут лиш ти і я...
У світі цім рядків безмежних,
В них криється моя душа.
Її тобі я хочу передати,
Щоб знала ти - вона твоя.
Відредаговано: 14.04.2026