Розділ 10

Я жила і навчалася в Домовині, котру всі наставниці змушували називати Домом. Навколишній світ за межами нашої добровільно-примусової в'язниці був для бранок під забороною аж на три роки. Звичайно, якщо вони доживуть до того часу, коли зможуть вийти зі стін Військової Домовини. Адже після того дня “посвяти” в бранки дві з них так і не повернулися до своїх келій. Де вони поділися, ніхто з дівчат не знав, лише перешіптувалися про це в їдальні та навчальних класах. Наставниці, якщо й знали, то мовчали, як риби, забороняючи це обговорювати. А я згадала стару бабу Простину з нашого села, покалічену і понівечену, яку привезли з Домовини дуже давно. Сподіваюся, нові бранки не були покалічені чи вбиті. Всі ці думки змушували серце щеміти, а розум бути завжди напоготові й уважно стежити за всім, що відбувається навколо.

Взагалі, я дівчина весела й життєрадісна. Була. Нині, потрапивши в Домовину і зрозумівши, що виходу з неї поки що я не бачу, веселощі мої трохи притихли. Але ненадовго. Адже я склала цікавий план для себе орієнтовно на перший рік навчання.

По-перше, я планувала перевірити можливість втечі з Домовини, але поки що не втікати, якщо зможу тут витримати теперішнє життя, бо, по-друге, бажала я максимально вивчити все, що стосувалося магії плетив. І також мене цікавив, як не дивно, сам Імператор.

І те, що жило в мені.

Так, я мала магію, магічну силу, яка була дуже непередбачувана, дивна і… дуже слабенька. Опиратися плетивами інших людей, які володіли магічним хистом, я майже не могла, хоча добре могла розглянути всі особливості плетив і інколи навіть розплутати їх. Це бувало нечасто, і витрачалося стільки моїх і магічних, і фізичних сил, що я мало не падала замертво. Тому й кинула все це колись, намагаючись розплутати вітчимів магічний мотузок-вузол. Легше було його послухатися й робити, що наказує, аніж морочитися над плутаниною, яку він на мене навішав. До його появи в нашому житті на мене ніхто не впливав плетіннями. А коли він почав накидати на мене вузли - то я й не зважала спочатку. А потім вже тих вузлів так багато було, що й навіть їхні розірвані залишки на мені зберігалися.  Так і жила я кілька років. Бо старе плетиво слабшало і зникало, а нове накопичувалося. Це, до речі, впливало і на здоров'я: ставали не дуже добрими зір та слух. Але я якось і не зважала на це, аж потім докумекала. 

Зараз же, потрапивши в Домовину і переживши ту дивну подію з вербовниками, я майже фізично відчула, що в мені є магія.

Магія, яка, чорт забирай, неначе десь існує окремо від мене! І проявила себе, негідниця, лише тоді, коли мені справді потрібна була допомога! А от те, що мене забрали в Домовину, цій магії, чи що воно там в мені всередині існувало, було байдуже! Навпаки - дозволило сюди потрапити, навіть змусило… Дивно все це. Та й згадувалася підслухана розмова патронок, коли вони не знали, що я отямилася. Про те, що щось там зникло, а потім наче з'явиться… Саме про це слід було дізнатися детальніше. Бо саме ця сила змусила мене сказати “Ні!” Імператору. Саме через це він зацікавився мною. І саме тому зрадів. Я неначе була якась особлива, цікава для нього. Але… Не як жінка чи людина, а як щось інше… Загадка на загадці…

Після зустрічі з імператором до мене в кімнату прийшла патронка Вірга і повідомила:

- Ти, Шарло, як і всі адептки, будеш займатися за планом навчання, котрий тут існує вже давно: вивчатимеш магічні плетива, покращуватимеш фізичну підготовку, досконало вивчиш історію Імперії та життя Імператора, мистецтво маскування та перевтілення і володіння зброєю всіх типів та різновидів. Це основа, бо наші випускниці потім одразу ж ідуть служити на кордон, щоб воювати за Імперію, або виконують державні чи таємні завдання на території наших об'єднаних королівств. Але ще в тебе буде окреме заняття, урок, що проходитиме раз у тиждень в імператорському палаці. Такої честі давно не удостоювалися адептки з нашої Домовини. Ти будеш першою за багато десятків років. Спеціальний портал переноситиме тебе до особливої навчальної кімнати, де Імператор особисто вчить таких, як ти. Наскільки я знаю, на всю Імперію є ще одна дівчина, яку він вирізнив. Тому будь увічливою, серйозною, слухняною, виконуй все, що він накаже… Ти повинна підтримувати честь нашого закладу в імператорському палаці! Пам'ятати, що на тебе дивиться вся наша Домовина, весь Рівер-дас!..

Вірга ще щось патякала про покору і слухняність, а в мене забилося сильніше серце: адже це була ще одна можливість втекти звідси. Якщо не зможу з Домовини - то спробую з імператорського палацу. Правда, там, напевно, сильна охорона. Але це мене не лякало. Головне - навчитися добре володіти всім отим, про що вона розповідала: магічні плетива і зброя. І маскування теж не завадило б.

Гм. Тут стає все цікавіше. Хоча оті заняття з Імператором мене трохи лякали. Але, як мені подумалося, якщо він не посягав на мою честь раніше, то не думаю, що вимагатиме задоволення його втіх і далі. Явно, що не це йому треба. Хоч і казав, що я сама повинна прийти і попросити його про близькість із ним.

Але навіщо? І хоч цей чоловік був дуже вродливим і привабливим, але мене лише дратував. Я його не розуміла. Звичайно, дратував, коли не впливав магічно. Бо з магією я просто рабинею йому готова була стати. Але не цього хотів Імператор, це точно. І я мала підозру, що його цікавлю не я сама, а оте, що сидить в мені всередині: чи магія, чи сутність моя, чи ще щось, чого і я сама толком не розуміла…

В один із днів, коли ми знову обідали в їдальні, я вирішила провести невеликий експеримент. Мені потрібно було поговорити зі щезницею. Вона, напевно, багато знала про те, що відбувається і в Домовині, і в Імперії. Може, ця істота взагалі таким чином служить Імператору? Адже слухалася його, коли він наказав мене вкусити. Минуло три дні, а її укус ще й досі добре не загоївся, нагадуючи про дивну першу зустріч з Імператором. Чи не з ним? Я зовсім заплуталася.