Розділ 6

Розділ 6

- Так, - кивнула вона, - Особисто. Кожну. Адептки повинні отримати сітку обраної для служіння в лавах армії Володаря. Він накладає особливе плетиво, якого ніхто й ніколи не може повторити. І ці магічні плетива Імператора роблять нас, адепток, а потім і войовниць у нашій армії особливими, більш сильними, сміливими, спритними... Саме тому наша армія така сильна! Саме тому наші випускниці найкращі. Ті солдати, котрі набираються для масовості, просто гарматне м'ясо, охочі до наживи, трофеїв, грабунків, куртизанок та власної користі. Наші ж дівчата воюють за ідею. За процвітання Імперії. І ми робимо це щиро, бо й справді хвилюємося за країну… Покірне служіння, беззастережна й безумовна відданість, виконання будь-яких наказів, незаперечний послух! На цьому тримається Імперія! На тендітних плечах наших адепток, котрі стають справжньою опорою Імперії й Імператора Обержалія!.. 

Вірга вигукувала гучні слова та лозунги, говорила про честь, відданість Імперії, боротьбу з ворогами, а я пильно розглядала її натхненне (справді, щиро!) обличчя, струнку постать, рухливі в енергійних жестах руки, затягнуті в чудові й добротні ботфорти ноги. Де? Де те плетиво? Де ті мотузки, які зробили її такою відданою Імператору? Де та сітка, про яку вона говорила? Адже вона теж була адепткою і отримала її від Володаря. Особисто.

Я не бачила того плетіння. І не відчувала. А повинна була.

Ще з дитинства я могла бачити такі речі. А якщо магічне плетіння було або занадто слабким, або ретельно замаскованим, я його відчувала. Неначе запах, котрий відчуває гонча, неначе звук, котрий звучить на межі тиші та початку звучання. На Вірзі не було жодного плетіння. Хоча, я помилялася. Було одне. Котре покращувало її зовнішній вигляд. Робило молодшою і худішою. Насправді, напевно, жінка мала трохи більшу вагу, ніж зараз. Але яку, я не могла побачити, не знявши плетіння.

А з плетіннями у мене була біда. Не вистачало мені вмінь та навичок. От, може, з іншого боку, й добре, що доля закинула мене сюди, в Домовину? Можливо, і справді навчуся працювати з магічними нитками й мотузками? Але те, що на кожну адептку накладають спеціальну сітку, щоб вона була відданою Імперії та Імператору до скону - це мене не влаштовувало. Я була вільна пташка! Не хочу бути на прив'язі, в сильці владного чоловіка, що захопив пів світу. Адже я знала одну таємницю, котрої, мабуть, не знав ніхто в Імперії… 

Напевно, Вірга мій оцінювальний погляд помітила, бо спитала:

-  Ти так дивишся! Щось не так? - жінка почала оглядати себе.

Напевно, те плетіння, яке робило її вродливішою, така, як я, селючка й неосвічена новенька, не повинна була бачити. Тому я опустила голову й пробурмотіла:

- У вас дуже гарна блуза... І весь одяг такий вишуканий. Хотілося б і мені колись такий мати…

Жінка задоволено заусміхалася.

- Звичайно, матимеш! Якщо будеш гарно вчитися, виконувати всі завдання й накази протягом цих трьох років, гарно засвоїш постулати Імператорового вчення, то станеш такою ж успішною, як я! В тобі є потенціал! Адже недарма артефакт відбору вибрав тебе! Крім того, ти змогла сьогодні зробити те, чого адептки, а потім і воїтельки вчаться протягом всього свого життя! Твоя сила, Шарло, потрібна Імператору! Головне, щоб ми не помилилися і він повернувся, був з тобою..! 

- А що я зробила? Хто повернувся? - здивовано поглянула я на патронку. 

Вона, очевидно, зрозуміла, що бовкнула зайвого, бо знітилася й ухилилася від відповіді.

- Так, досить базікати! Ми вже затримуємося! - удавано заклопотано поспішила вона до дверей моєї кімнати, а точніше було б сказати келії, бо справді була схожа. - Мусимо йти обідати. Я покажу тобі, де знаходиться їдальня.

Ми вийшли за двері в довгий коридор з кам'яною долівкою. Стеля тут була висока, вся помальована якимись незрозумілими символами й знаками, схожими на нагромадження кіл різного діаметру. Стіни, сірі й ретельно відполіровані, здавалося, були зроблені з металу. Але це був камінь, просто дуже гладенький, неначе дзеркальна чи скляна поверхня. Вірга рушила праворуч, і я за нею.

- А чому відібрали саме мене? - спитала я, роззираючись навколо, бо мене весь час непокоїла ця думка. - І тих дівчат, з якими я їхала сюди? 

- Вербовники мають спеціальні артефакти, певне магічне мірило, яке вимірює магічний потенціал. Але часто так буває, що магічний потенціал може бути дуже великим, а на ділі дівчина не користується ним і після одруження він зникає.

- Саме тому вибирають незайманих? - знову зацікавилась я.

- Та ні, - розсміялася Вірга. - Можна й одружених брати в адептки, але про це ми не поширюємося і надаємо перевагу дівчатам, які ще не знали чоловіків. Просто тоді магічне полотно їхнього дару найбільш цілісне й найкраще піддається для розвивання магічних здібностей. А коли дівчина пізнає чоловіка, то магія її трохи змінюється. Інколи взагалі зникає. А інколи стає такою заплутаною, що неможливо вловити ниток і мотузок, які б могли формувати заклинання. Починаючи навчання цнотливими, адептки навчаються вправно працювати зі своїми магічними нитками й вузлами, і тоді вже їм легше стає з цим впоратися, коли навіть і одружаться. Все це ти вчитимеш на заняттях в нашому та вже і в твоєму Домі, Шарло. Але знаєш, рекомендую втратити цноту вже в кінці останнього, третього року, коли навчишся ладнати зі своїм даром плетив. І обрати мужчину зі списку, запропонованого патронками...