Розділ 5

Розділ 5

Лежала я на чомусь твердому, прокинулася, але очі ще не розплющила. Раптом почула, як поруч розмовляють якісь дві незнайомі жінки.

- Нічого, - сказала одна. - Оклигає. Але такий величезний викид енергії в неініційованої! Це неймовірно. Що ж буде, коли вона увійде в повну силу? Давно в нас не було таких бранок. І це вона була з мотузками! З двома плетивами на шиї! Шкода, що тепер треба довго чекати, поки він повернеться в її тіло й стабілізується. Ех, ті паскудники зіпсували всю картину!

- Так, - відповіла їй інша жінка. - Вербовниками зайнялися цілителі. Добре, що вони взагалі встигли викликати допомогу. Ронана ледве впоралася з комахами. Причому дівчат-претенденток магічні бджоли не чіпали. Як тільки вербовники вийдуть з цілительської, трохи одужають, то одразу ж накажи запроторити їх в тюрму! Безсоромники! Це ж треба додуматися таким чином використовувати дівчат! Очевидно, ця їх так захищала. Ронана одразу ж засікла магічний викид з її тіла.

- Та покараємо вербовників точно, - погодилася перша жінка. - Але ця дівчина… Що будемо з нею робити? Одразу ж повідомимо Імператору, чи… Чи почекаємо?

- Почекаємо, - задумливо відповіла друга. - Хай вчиться разом з усіма. А ти, Вірго, нікому ні слова! Ронана мовчатиме, я з нею вже говорила. Раптом ми помиляємося? Та й неконтрольовано все поки що. Дівчину спочатку слід навчити основ правильного плетіння взагалі. Нові бранки часто дуже норовливі й непередбачувані. Смиренність і покора, Вірго, смиренність і покора - ось перший постулат нашого вчення і служіння Імператору Обержалію.

- І безмежна відданість, - луною відгукнулася та, котру назвали Віргою.

Я зарухалася, показуючи, що прокинулась, і розплющила очі. В кімнаті, більше схожій на тісну кам'яну келію, і справді знаходилося дві жінки. Одна висока, міцно збита, в чорних вузьких штанях і приталеній червоній блузі, швидко підійшла до мене, побрязкуючи шпорами на високих, вище колін, ботфортах. Тонкі чорні брови над блакитними очима злетіли догори.

- Ти вже отямилася? - здивувалась жінка. - Цілителі сказали, що тільки під вечір. Але це й добре, з іншого боку. Як почуваєшся?

- Добре. Де я? - спитала я.

- Ти у Військовій Домовині Імператора в Рівер-дасі. Там, куди й їхала. Тобто, везли тебе вербовники.

Я скривилася після згадки про тих покидьків, і жінка заспокійливо поклала мені руку на плече.

- Не хвилюйся, ми про все знаємо. Тих покидьків буде покарано! Але вони й так уже покарані, бджоли їх добряче покусали. Це ти… е-е-е... зробила? - спитала вона обережно.

- Я… Що зробила? Я не дуже пам'ятаю. Не знаю… Їх покусали бджоли? - прикинулась я нерозуміючою. 

- Так. Але це неважливо, - жінка блиснула очима, наче зрадівши, що я нічого не запам'ятала. - Головне, що все добре і ти з нами. Як тебе звуть?

- Шарлакла, - відповіла я тихо. 

- Як, як? - здивувалася жінка. - Шарла..?

- Так, всі мені кажуть Шарла, - кивнула я.

Не люблю свого імені. Мене всі дражнили в дитинстві ним, бо покійний батько був тим ще фантазером. Але таке ім'я, нікуди не подінешся.

- Мене звуть патронка Драфена, старша наставниця в Домовині, яку ми всі називаємо просто Домом. Адже на три роки це місце стане і твоїм домом також. А це патронка Вірга, - вказала вона на другу жінку. - Вона пригляне за тобою деякий час і розкаже все про нашу Домовину, особливості життя тут і інші необхідні речі, поки остаточно не станеш на ноги. Це твоя кімната, яка буде твоєю на весь час перебування в Домі. А зараз тобі треба поїсти, набратися сил. Вірго, простеж, щоб усе було в порядку! - звернулася жінка до своєї підлеглої. 

- Слухаюсь, патронко Драфено, - схилилася в поклоні та.

Отже, я в Домовині, і тут, як бачу, вже панують військові порядки. Друга жінка також, як і старша наставниця, була одягнена в зручний одяг: штани, блуза, ботфорти. Очевидно, що тут такий одяг носять патронки - наближений до військової форми імперської армії. Та й у відносинах між жінками відчувається дотримання субординації та чітке виконання наказів. Он, як виструнчились Вірга перед своєю начальницею!

Не подобалося все це мені, ой, як не подобалося… І втекти не змогла, хоч і планувала. А звідси, напевно, не дуже і втечеш. Я глипнула на вузьке заґратоване віконечко й засумувала ще більше. Отак, свободолюбива Шарло, втрапила ти в пастку, в яку й не сподівалася влізти!

Очільниця Драфена пішла, а біля мене залишилася патронка Вірга. Допомогла переодягнутися в одяг адепток Домовини. 

- Всі адептки носять такі сукні, - пояснила жінка, напевно, помітивши, з яким здивуванням й огидою я роздивлялася безформний темно-сірий балахон, аж до п'ят, котрий слід було підперезувати звичайною мотузкою. Не такого одягу я чекала в цій учельні, не такого. Навіть спитала, чи не носять адептки такий зручний одяг, як у неї, патронки Вірги, наприклад.

- Це одяг вже справжньої служительки Імператора, - пояснила гордо жінка. - Я вчилася три роки у нашій Військовій Домовині, потім відслужила майже на фронті, у прилеглій зоні, на кордоні з Дечартасом, п'ять років. І за найкращі результати мого бездоганного служіння на благо Імперії Норбен й особисто Імператору, була рекомендована на посаду наставниці з ділової документації в цій Домовині. Тому й ношу форму імперської воїтельки, офіцерки армії Імператора Обержалія. От пройдеш такий шлях, тоді й матимеш змогу одягатися відповідно до статусу та звання в ієрархії нашої армії.