Розділ 2

Розділ 2

Кожного року вербовники Імператора Обержалія їздили селами та містами й відбирали найкращих дівчат для служіння та навчання під керівництвом патронок у Військових Домови́нах*. І я не помилилася, називаючи такою назвою великий храм, де вчилися відібрані вербовниками дівчата бойовому мистецтву та магічному плетінню. Саме Домовинами називали ці центри навчання, яким покровительствував сам Імператор! Бо смерть і зло кружляло навколо тих повністю закритих чорних будівель, і всередині них, кажуть, також жили пустка і погибель, і готували там дівчат до смертельного служіння на благо Імперії Норбен. Та й самі вони після таємної і секретної підготовки у патронок ставали смертоносними дівами, які стримували підступи ворогів Імперії і на кордонах, і всередині країни.  

Завербовані, а простіше кажучи, просто примусово відібрані в містах та селах, дівчата проходили жорсткий відбір в стінах Домовин. І не всі поверталися додому, якщо не проходили той іспит. А деякі, з'явившись удома, були скалічені чи тілом, чи душею, і вже ніколи не були такими, як раніше.

На околиці нашого села жила одна з таких дівчат, яка була відібрана у свій час у Домовину в велике місто Рівер-дас, що знаходилося на півночі Імперії, недалеко від нашого села. І була та жінка вже зараз бабцею, адже відібрана була років із тридцять тому. Нині - самотня й понівечена фізично, бо не мала однієї руки й поламані пальці. Та й у голові були в неї не всі вдома. Кажуть, привезли її посіпаки Імператора Обержалія тоді всю скривавлену, кинули на порозі хати, а зверху ще й золотими монетами присипали, регочучи, якими патронки оплачували лікування таких непотрібних Імператору дівчат. Та цілителі не врятували її розум, так і жила баба Простина до старості сама. Я інколи їй носила крадькома їжу, а вона постійно бурмотіла про якісь колеса та зірки, велетнів та чорний попіл. Дивна була. Напевно, набачилася такого, що й її глузд не витримав.

А декотрі, навпаки, поверталися здоровими і щасливими, бо хоч і не підійшли патронкам та Імператору, але, видно, якось викрутилися. Хитрощами чи ще чимось відкупилися. З грошима приїздили, чоловіків собі знаходили та ставали поважними панями. Але про те, що відбувалося з ними у Домовинах, не розповідали. Бо зовсім не пам'ятали. Їм, напевно, сплутували пам'ять так, щоб нічого не могли розказати про таємниці й секрети Імператорової сили. Бо ходили плітки, що в цих дівчатах, бранках, і була міць Імператора! Саме їхні загони найефективніше боролися з ворогами із Тіньових Хованців на кордонах держави. 

Дівчата після того, як їх вербовці відбирали, ставали бранками, або як їх ще у нас в селі називали, вербунками Великого Імператора Обержалія, володаря наших земель. І лише найкращі з них могли сподіватися на те, що справді служитимуть у палаці Імператора.

Я ж особисто служити Імператору зовсім не бажала, бо мала свої плани на своє життя! Була дівчина не дурна. І навіть грамотна! Ще коли жила мама, то навчила мене читати, і я крадькома кілька разів перечитала всі книги батька однієї моєї подруги, нашого місцевого грамотія Тулуза, котрий одружився з міста до нас у село. Він працював колись палітурником у місті, і мав деякі зв'язки з писарчуками, які переписували різні книги для вельмож. Тулуз привіз із собою кілька книг, які валялися в їхній хаті на полиці під великим портретом Імператора і вже пожовкли від часу. І я ті книги вивчила напам'ять! А також мріяла коли-небудь потрапити до бібліотеки, де, кажуть, тисячі книг! Не могла навіть собі такого багатства уявити!

Та що там говорити! Читати я хотіла! І цілуватися зі своїм коханим Ландісом! А не служити Імператору…

Тому втеча майоріла в моїх думках яскравим вогнем. Якщо відберуть зараз - однозначно втікатиму! Я дівка справна, роботяща, наймичкою будь-де візьмуть. Зароблю собі на їжу та життя. Бо ще скалічать у тій Домовині! Хто його знає, що з тими дівчатами там роблять?

Стояла я зла на вітчима, на вербовників, але стримувалася. З останніх сил...

_______________

*Домови́на - місце, де поховано померлого; могила. Те саме, що й труна. У книзі - це спеціальні закриті навчальні заклади, де навчаються бранки Імператора.