-43-

Картер мовчки вислухав мене, не поспішаючи заводити двигун. Він дивився крізь лобове скло на будівлю лікарні, і в його погляді я бачила те саме, що відчувала сама: ми обоє були для цього світу сміттям, яке “система” готувалася вимести.

— Знаю, — нарешті видихнув він, і голос його був сухим, як тертя каміння. — Але ця людина не береться за справи заради справедливості. Він береться за них тільки тоді, коли відчуває запах крові тих, хто колись зжер його самого. Його звуть Данієль Грімм. Раніше він був головним прокурором міста, поки Маргарет не підставила його з наркотиками та фальшивими свідками. Тепер він живе в тіні, консультуючи тих, кому вже нічого втрачати.

— Це саме мій випадок, — відрізала я. — Вези.

Машина рушила. Ми залишали лікарню, де в білій палаті залишалося моє серце, і надія, що шанс на щастя є.  Я дивилася на своє відображення у вікні машини і бачила тінь колишньої Терези: милої, наївної дівчинки. 

— Грімм не повірить тобі на слово, Терезо, — попередив Картер, крутячи кермо. — Йому потрібні факти і докази. Щось, що можна протиставити силі та владі Маргарет і тих, кому вона служить. Але флешка у Джейн, то ж… я навіть не знаю. 

Він знизав плечима.

— Значить, ми повернемо флешку. Але спочатку треба домовитися з цим чоловіком. Нам треба союзник. — рішуче мовила я.

— Нам? — перечитав Картер. 

— Звісно, ти ж хочеш спокутувати гріхи? 

Картер почесав лоба, а тоді кивнув.

— Гаразд, зробимо це разом. 

Він завів двигун і ми поїхали до того, хто мав би стати нашим союзним проти Маргарет. 

Поїздка зайняла десь близько години, і води ми нарешті зупинилися, я була рада. Бо трохи нервувала і сидіти було важко. Хотілося розім'яти ноги.

Район куди ми приїхали вважався одним із найнебезпечніших в місті. Але зараз мене це не лякало. Після всього, що я пережила. Ми припаркували авто, і пішли до однієї з будівель. Звичайної сірої багатоповерхівки. 

Ми увійшли не стукаючи, двері на диво були відкриті. Картер йшов попереду, а я за ним. Пройшовши в глиб квартири, ми зайшли в іншу кімнату, що віддалено нагадувала кабінет. 

— Картере, я казав тобі не з’являтися тут без вагомої причини, — кинув чоловік, не відриваючись від читання. Він сидів за масивним столом, заваленим теками, і навіть не підняв голови, коли ми зайшли.

— Причина перед вами, Данієль, — спокійно сказав Картер. Грімм нарешті підняв огляд. Його очі зупинилися на мені. Я відчула себе мішенню, але не відвела погляду. 

— Тереза Шерідан, — промовив він, і в його голосі почулася легка зацікавленість. —  Сестра “трагічно загиблої” Джейн і за сумісництвом коханка її чоловіка. Що ти тут робиш, дівчинко? 

— Моя сестра намагалася вбити мене, а її чоловік прикутий до ліжка за злочин, який він не вчиняв, — я зробила крок вперед, стискаючи кулаки. — Ви знаєте Маргарет краще за всіх. Ви знаєте, як вона працює і на кого, і на що здатна. Ви єдиний, хто може мені допомогти. 

Грімм відкинувся на спинку крісла, склавши руки на грудях. 

— І чого ти хочеш від мене? Я не чарівник. Я лише людина, яка знає, де в цьому місті заховані трупи та потенційні скелети у шафі. 

— Я хочу, щоб ви допомогли мені витягти Ліама. А натомість, я дам вам голову Маргарет на срібній таці. І мою сестру разом з нею.

Грімм на мить замовк, а потім раптом коротко, сухо засміявся.

— Голова Маргарет? Багато хто намагався її отримати. Але всі вони зараз або в землі, або в тюрмі. Чому ти думаєш, що в тебе вийде?

—  Я дістану те, що може розкрити її та всю “систему”… Я знаю, де і в кого флешка і я її принесу вам. Тоді ви зможете всю інформацію оприлюднити і знищити Маргарет. 

— Флешка, — повторив він пошепки, наче пробуючи це слово на смак. — Ти кажеш про цифрові підписи, номери офшорних рахунків і списки тих, хто отримує зарплату в конвертах із гербом міста? Якщо це те, про що я думаю, то це не просто “голова на таці”… це справжня ядерна бомба під фундаментом усього цього клятого мурашника.

— Саме це там і є, — я витримала його погляд, хоча всередині все стискалося. — Джейн хотіла використати її як страховку, якщо її план зі смертю провалиться. Але тепер це наш єдиний реальний шанс на порятунок. 

Грімм перевів погляд на Картера.

— І де вона зараз?

— У Джейн, — відповів Картер, схрестивши руки на грудях. — Вона забрала її на причалі, поки я намагався витягти Терезу. 

Грімм знову повернувся до мене. У його очах більше не було глузування. Тільки холодний, професійний інтерес мисливця, який побачив велику здобич.

— Припустимо, я тобі вірю, — сказав він, барабанячи пальцями по столу. — Але давай дивитися на речі реально. Ти — дівчина, чия мати щойно офіційно назвала тебе небезпечною для суспільства. Ліам — підозрюваний у вбивстві, прикутий до ліжка. Поліція чекає слушного моменту, щоб вибити з нього зізнання. Маргарет тримає за горло мерію, а флешка... флешка у твоєї сестри-психопатки, яка тільки і мріє, аби скрутити тобі шию. 

Він зробив паузу, щоб я відчула всю вагомість своїх слів.