-43-

Ніч у лікарняному холі тяглася, наче розплавлений свинець. Я не пішла. Просто не змогла змусити себе переступити поріг і вийти у світ, де Ліам вважався вбивцею, а Джейн — безневинною жертвою. Я знайшла куток у залі очікування і знайшовши там стілець, сіла, обхопивши себе руками.

Кожна година відбивалася в моїй голові ритмічним кроком поліцейського, що стояв біля дверей реанімації. Металевий брязкіт кайданок, який я почула там, у палаті, досі стояв у вухах, перебиваючи навіть шум дощу за вікном. Мені було лячно за Ліама і я не збиралася залишати його тут самого. 

Не знаю скільки часу пройшло з того моменту, як я всілась на стілець, але я раптово задрімала. Втома, хвилювання і надмірна кількість стресу взяли своє. Мій організм здавався і мозок вирубило. Спала я неспокійно і було дуже незручно, тож як тільки но я прокинулася, миттєво відчула біль в кожному м'язі. Тіло нило, очі пекли від різкого сонячного світла, а живіт бурчав. Я й забула коли востаннє нормально їла. 

Буфет в лікарні був простий та непримітний. З їжі лише кілька булочок, два салати, сир, шинка та якийсь суп, що погано пах. Я взяла собі дві булочки і трохи масла та помаранчевий сок і сіла за столик біля вікна. Хотіла швидко поснідати і піти до Ліама. Хотіла його побачити, обійняти. 

Закінчивши зі сніданком, котрий ледве впихнула в себе попри все, я пішла до медсестринського поста. 

— Будь ласка, — я звернулася до молодої медсестри, чиє обличчя здавалося милим і привітним. — Мені тільки подивитися на нього через скло. Я не буду заходити.

Вона глянула на мене з жалем, а потім — на офіцера, який наглядав за входом. Той відвернувся, вдаючи, що вивчає графік чергувань.

— Хвилину, — прошепотіла вона. — Тільки хвилину, міс Шерідан.

Вона провела мене коридором. Я зупинилася біля вузького вікна палати номер чотири. Ліам спав. Його груди ледь помітно здіймалися під білою тканиною, апарат продовжував свою механічну роботу. Але мою увагу прикувало інше. Його рука, прикута до рами ліжка, виглядала неприродно вивернутою. Метал врізався в шкіру, залишаючи темний слід.

Це було не просто застереження. Це було приниження. Вони намагалися зламати його ще до того, як він зможе заговорити.

Я притиснула долоню до холодного скла.

— Дихай, Ліаме, — прошепотіла я, відчуваючи, як серце стискається від болю. — Просто дихай. Решта не має значення.

Раптом мій телефон у кишені знову завібрував. Я здригнулася. Це був батько. Не мати, а батько. Я швидко відійшла в кінець коридору і прийняла виклик.

— Тату? — мій голос тремтів.

— Терезо... — він говорив пошепки, наче боявся, що його почують. На задньому плані я почула дзенькіт посуду — мама, як завжди, готувала сніданок, створюючи ілюзію нормального життя. — Де ти, доню?

— Я в лікарні, тату. З Ліамом. Ви ж знаєте, що сталося. Ви знаєте, що Джейн...

— Не кажи цього імені, — різко обірвав він, і в його голосі почувся справжній, тваринний страх. — Мати... вона не тямить себе від горя. Вона каже, що ти збожеволіла, що Ліам змусив тебе допомагати йому, аби вбити Джейн… і… — він зітхнув, замовк. 

— Тату, послухай мене! Джейн жива. Вона була там, вона стріляла в нас! Вона прийшла до вас? Скажи мені правду, хоча б раз у житті!

На тому кінці запала довга, важка тиша. Я чула тільки його важке дихання.

— У нашому домі немає нікого, крім нас, Терезо, — нарешті вимовив він, але я зрозуміла, що він збрехав. Його голос здригнувся на останньому слові. — Але мати, вона знайшла твої старі листи до Ліама. Ті, що ти писала ще до його весілля з Джейн. Вона збирається віддати їх детективу, котрий веде справу. 

Холод пробіг моїм хребтом. Листи. Наївні, повні болю та любові рядки, де я благала його пояснити, чому він вибрав її. У руках Маргарет, детектива яи Джейн ці листи стануть ідеальним мотивом. Вони скажуть, що ми з Ліамом були в змові. Що я хотіла позбутися сестри, а він — своєї дружини, щоб нарешті бути разом.

— Вона не може цього зробити, — прошепотіла я. — Це ж знищить мене.

— Вона хоче врятувати честь родини, — голос батька став зовсім слабким. — Для неї ти — загроза. Вона каже, що краще ти будеш у лікарні під наглядом, ніж на лаві підсудних разом із ним. Не повертайся додому, Терезо. Тікай і бережи себе, благаю. 

Зв'язок різко обірвався. Я стояла, дивлячись на екран, що згасав. Мене викреслили. Моя власна мати готувала докази, щоб запроторити мене у психіатричну клініку або в тюрму, аби тільки захистити “мертву” Джейн.

Я повернулася до вікна палати. Ліам ворухнувся уві сні, і ланцюг на його руці тихо брязнув. Цей звук став для мене сигналом. Я більше не була тією дівчиною, яка чекала схвалення батьків. Особливо, любові матері. У мене не залишилося нічого, крім цього чоловіка за склом і правди, яку ніхто не хотів чути.

Я дістала з сумки серветку і витерла сльози. Потім дістала дзеркальце. Моє обличчя було блідим, губи покусаними, але погляд... Погляд став іншим. У ньому більше не було надії на диво. Тільки холодний розрахунок.

Якщо вони хочуть бачити в мені спільницю монстра — нехай. Я навчуся грати за їхніми правилами. Але спочатку мені потрібно було знайти когось, хто не боїться “системи”.