-37-

Я сиділа на стільці й не зводила очей з пістолета, який Маргарет поклала на стіл. Її пальці з ідеальним манікюром спокійно лежали поруч зі зброєю. Вона дивилася на мене так, ніби я була якоюсь перешкодою, яку треба просто прибрати з дороги. І я готова була поклястися, що їй це не займе багато часу, ані зайвих зусиль. Можливо, ті хто за цим всім стоїть вже поховали мене поруч із сестрою. 

— Ви вбили мою сестру? — запитала я. Голос трохи здригнувся, але я намагалася тримати себе в руках. Мені треба було тягнути час і вигадати, як виплутатися з ситуації, в котру потрапила по власній глупості. 

— Джейн сама винна, — холодно відповіла Маргарет. — Вона була занадто жадібною. 

— Хіба це причина аби вбивати її і дитя? 

Я не мала ілюзій щодо того, ким була Джейн. Я вже побачила її істинне обличчя, але дитина… цей факт розривав мені серце. 

— Вона знала ризики і свідомо на це пішла, бо…

Саме в цей момент двері кабінету різко відчинилися. В кімнату забіг Ноа Колтон. Він виглядав жахливо: сорочка пом’ята, волосся розкуйовджене, а в очах — справжня паніка. Він зупинився, переводячи погляд з мене на Маргарет і на пістолет.

— Маргарет, досить! — вигукнув він, підходячи до столу. — Не треба нікого вбивати. Ми ж можемо просто домовитися. Тереза розумна дівчина, вона все розуміє, правда Терезо?

— Вона знає забагато, Ноа, — мовила Маргарет з жалістю і трохи з огидою дивлячись на колегу чи підлеглого. Я так і не зрозуміла, які у них стосунки. — Вона знайшла флешку, вона бачила імена. Ми не можемо просто так її відпустити.

Ноа повернувся до мене, його руки тремтіли, а погляд блукав по моєму обличчю. 

— Терезо, будь ласка, послухай мене. Давай ми просто це владнаємо. Віддай їй те, що вона хоче. Вони не зупиняться, розумієш? Джейн загралася, але ти не повинна страждати через неї. Маргарет, давай вмовимо її, не треба більше крові.

Я глибоко вдихнула і випрямила спину. Страх нікуди не зник, але я зрозуміла, що зараз мій єдиний шанс. Треба заговорити їм зуби, аби хоч трохи відтягнути час. 

— Флешки зі мною немає, — сказала я, дивлячись Маргарет прямо в очі. — І ви її не отримаєте, поки я не матиму гарантій. Я не дурна і розумію, що потрапило в мої руки. 

Маргарет примружилася і міцніше стиснула рукоятку пістолета. Вона була на межі, і я була впевнена, що їй нічого не варто пристрелити мене тут і зараз. 

— Яких ще гарантій?

— По-перше, моя безпека. Ви даєте мені спокій і більше ніколи не з’являєтеся в моєму житті. По-друге, ви витягнете Ліама з в’язниці прямо зараз, або я не знаю, через свої зв’язки. Мені байдуже як ви це зробите, але він має бути на волі. Інакше флешку ви не побачите. Можете вбивати мене прямо зараз, але тоді документи автоматично потраплять до поліції. 

— Ти блефуєш! — рикнула блондинка. 

— Ризикнеш перевірити? — зухвало запитала сама не знаючи, звідки взялися сили та куди зник страх, — Після того, що я побачила в документах сестри, я мусила підстрахувалася. Бо закінчити, як вона, я не бажаю. Тож, такі мої умови. 

Маргарет мовчала кілька секунд, зважуючи мої слова. Вона явно не очікувала від мене такої зухвалості. Потім вона дістала телефон, відійшла до вікна і почала щось швидко шепотіти в трубку. Ноа стояв поруч зі мною і важко дихав. Я бачила, як йому соромно, але я так і не зрозуміла чому. Можливо, у нього щось таки було з моєю сестрою, і він шкодував, що не врятував її. 

Маргарет закінчила розмову і повернулася до нас.

— Добре, — коротко кинула вона. — Ми допоможемо Стерлінгу вийти. Але якщо ти збрехала про флешку, ти житимеш недовго.

Ми вийшли з кабінету: я йшла попереду, а Маргарет за мною, тримаючи мене на прицілі. Я знала, що не варто її більше драконити бо отримати пулю в потилицю не хотіла. Тому, коли нас побачив Майк, я тихо сказала:

— Майку, все добре. Це мої давні друзі, — я вказала на Маргарет і Ноа. — Ми вирішили поїхати до квартири Ліама, мені треба дещо там забрати. Їдь за нами, добре?

Майк підозріло глянув на Маргарет, потім на Ноа, але кивнув. Ми сіли в мою машину. Я сіла за кермо, Ноа сів поруч, а Маргарет влаштувалася на задньому сидінні, продовжуючи тримати руку в кишені, де лежав пістолет.

Як тільки ми рушили, Маргарет заговорила. Її голос був спокійним, але кожне слово було наповнене отрутою, котру вона з великим задоволенням вилила на мене. 

— Ти так переживаєш за Стерлінга, Терезо. Це навіть мило. 

— Тобі то що? — не поверталася, аби дивитися їй і очі, мусила акуратно вести авто і слідкувати за дорогою. Та потилицею відчувала, як Маргарет скривилася. 

— А чи знаєш ти, яка твоя сестра була насправді? Джейн була хитрою і меркантильною сукою. Вона обдурила стількох людей, що я навіть збилася з рахунку. Шантаж був її улюбленою справою. Але найгірше те, що вона зробила з Ліамом.

Я міцніше стиснула кермо. Мені не хотілося її слухати, але я не могла зупинитися.

— Вона змусила його страждати спеціально, щоб насолити тобі, — продовжила Маргарет. — Джейн знала, що ти кохаєш його. Вона обманом змусила Ліама одружитися з нею. Вона підставила його сестру Елеонору, фактично зламала дівчині життя, а потім поставила Ліаму ультиматум: або він одружується з нею і вона мовчить, або Елеонора сяде за ґрати і надовго. Він врятував сестру, але втратив себе. І кинув тебе. А тепер, ти ризикуєш життям, аби врятувати чоловіка, який тебе кинув.