-15-

Я виїхала з парковки різко, майже зірвавшись із місця. Колеса коротко пискнули по асфальту, і машина рвонула вперед швидше, ніж дозволяли правила. Я тиснула на газ сильніше, ніж варто було. Місто миготіло за вікнами уривками — світлофор, вивіски, люди на тротуарах. Я майже не звертала на них уваги.

У голові крутилися слова Ліама.

“Твоя мати тут… і якщо ти не забереш її, я викличу поліцію.”

Я знала свою матір. Якщо вона прийшла туди з криками та звинуваченнями, вона могла наговорити чого завгодно. Могла рознести пів будинку. Могла сказати щось таке, після чого повернення назад вже не буде.

Я стиснула кермо сильніше. Через кілька хвилин — і машина зупинилася біля знайомих воріт. Будинок Джейн.

Я дивилася на нього крізь лобове скло кілька секунд, перш ніж вийти. Скільки разів я бачила його на фотографіях? Ідеальний фасад, акуратний сад, великі панорамні вікна. Джейн любила демонструвати це місце, ніби воно було доказом її правильного життя. Тепер усе виглядало інакше.

Я швидко піднялася сходами і натиснула на двері. Вони відчинилися майже одразу.

— Мамо? — покликала я, заходячи всередину.

І відразу зрозуміла, що тут сталося щось гірше, ніж просто сварка.

У вітальні панував безлад. Розбита ваза біля стіни. Стілець, перекинутий так, ніби його штовхнули з усієї сили. На підлозі валялися якісь папери, рамка з фотографією і дрібні уламки скла, що хрустіли під підошвами.

Я повільно озирнулася довкола. Це була робота моєї матері.

— Твоя мати має непоганий темперамент.

Я здригнулася від голосу позаду.

Ліам стояв у проході між кухнею і вітальнею. Сорочка розстібнута на кілька ґудзиків, рукави закатані, темне волосся трохи скуйовджене, ніби він не раз провів по ньому рукою.

— Де вона? — запитала я.

— Втекла, — відповів він спокійно. — Як тільки зрозуміла, що я справді викличу поліцію.

Я на мить заплющила очі. Це було настільки передбачувано, що навіть злитися не хотілося.

Кивнула.

— Вибач.

— Не варто, — сказав він. — Будинок переживе.

Я оглянула розбиті речі ще раз і відчула раптову втому. Мені хотілося лише одного — поїхати звідси.

— Я піду, — сказала я тихо.

Я зробила кілька кроків до дверей. І зупинилася.

Чомусь думка про те, що я просто поїду і залишу все як є, раптом здалася неправильною. Надто багато питань зависло між нами.

Я обернулася.

— Мене сьогодні знову викликали у відділок.

Ліам ледь помітно напружився.

— І?

Я схрестила руки на грудях, щоб приховати, як сильно б’ється серце.

— З’явилася інформація, що у нас із Джейн були непрості стосунки. Що ми часто сварилися.

Він мовчав. Я дивилася на нього і раптом усвідомила, що детектив міг почути це від будь-кого від знайомих, від родичів, від сусідів. Але одна думка все одно не давала спокою.

— Тепер мене попросили підтвердити алібі і не виїжджати з міста.

Його погляд став уважнішим.

— Схоже, я теж у списку підозрюваних, — додала я.

— І ти думаєш, що я до цього причетний? — тихо запитав він.

Я знизала плечима.

— А хіба ні?

Він похитав головою.

— Я б не став таке робити.

— Та невже?

— Звісно.

Він зробив крок ближче. Я відчула, як у грудях щось стиснулося.

— Ти мав мотив, — сказала я тихіше. — Поліція все одно прийде до тебе.

— Вони вже приходили.

Ще один крок. Тепер між нами залишилося зовсім мало простору. Я відчула тепло його тіла ще до того, як він підійшов достатньо близько.

— І що ти їм сказав? — запитала я.

— Правду.

— Яку саме?

Він не відповів одразу. Лише дивився на мене довго, пильно і так, ніби намагався прочитати кожну думку, що промайнула в моїй голові. Я раптом дуже чітко почула власне серце, котре наче намагалося оглушити мене. 

Його крок знову скоротив відстань і тепер між нами залишився один подих. Повітря довкола раптово стало густим, важким, наче перед грозою. У ньому змішалися адреналін, злість, спогади і щось значно небезпечніше. Його очі ковзнули по моєму обличчю — губи, щока, знову очі.

Я знала цей погляд і  ненавиділа себе за те, що досі реагую на нього так само. 

— Це погана ідея, — тихо сказала та він ніби не почув. Проігнорував мою фразу, як і жест головою. Його рука повільно піднялася і лягла на мою потилицю. Тепла, важка, впевнена. Пальці миттєво заплуталися у волоссі, притягуючи мене трохи ближче.  Я відчула запах його парфумів.