Чи знала я, що Джейн була вагітною?
Дідька лисого, я знала! Ми з нею близькими ніколи не були, не пліткували і хлопців не обговорювали. Джейн завжди була гарнішою за мене, веселою, смішною та користувалася популярністю серед хлопців. У школі в неї завжди було багато залицяльників і тих, хто здаля споглядав на королеву. Та їй завжди було мало, і вона вкрала навіть мого Ліама.
Гаразд, він ніколи не був моїм і ніхто його не змушував одружуватися з я Джейн. Тут його вини не забути, але вона… Вона знала, що я закохана в нього, знала і все одно погодилася на його залицяння.
— Терезо, ну що там? — щойно я вийшла з відділку, наче ошпарена до мене підбігла матір, — Вони дозволять забрати тіло Джейн?
Я зітхнула, розуміючи, що зараз доведеться вислуховувати і за себе, і за того детектива. Іноді, мою матір не переконати нічим.
— Ні, поки слідство не завершиться.
Аби не стояти на місці, я попрямувала до свого автомобіля. Крутячи в руках ключі, намагалася заспокоїтися і втихомирити тремор в руках. Питання детектива збудили в моїй фантазії найстрашніші думки: змову, зраду, вбивство. А якщо Ліам дійсно причетний? А якщо він здійснив немислиме через зраду, гроші, помсту чи гнів? Та якщо не він, то хто і навіщо?
В голові ледь запаморочилося від навали того божевілля, що впало тягарем на мої плечі. До горла підступила нудота і я приклала руку до рота. Страх, біль, гнів — сплелися в клубок і труїли свідомість.
— Як це? — матір наздогнала мене біля автомобіля, вхопила за руку, змусила повернутися і глянути на неї.
— Ну що за дурні питання?! — не витримала я, — Детектив вважає, що дтп не випадок, а сплановане вбивство. І буде розслідувати, а це займає час. Тіло віддадуть тоді, коли проведуть всі необхідні процедури. До речі, ти знала, що Джейн була вагітною?
Погляд матері потемнів на мить, а потім вона зблідла, і ухопившись за серце рукою, повільно осіла біля авто.
— Значить, не знала, — видихаю повільно, — Я теж не була в курсі.
Я допомогла матері сісти на сидіння, віднайшла в бардачку пляшку води і дала їй. Тілом прокотились хвилі тривоги. Я нервово закусила край губи.
— Гадаєш, Джейн була вагітна від Ліама? — я мала озвучити це питання, хоч би як не боліло і нило в грудях. Підсвідомо, я ж знала, що у них будуть колись діти, це природно і нормально для сім'ї. Але думати і бачити на яву то різні речі. Я он гадала, що все минулося, і Стерлінг більше не має на мене впливу, та варто було побачити його, як… Дідько! Чому так?!
— А від кого ж? — обурливо мовила матір, закрила бутилку і кинула її на заднє сидіння, — Джейн була порядною дівчиною, не те, що… — вона запнулась на останньому слові, зімкнула вуста докупи, відвернулася до вікна.
— Не те, що хто? Я? — мене неначе вжалили в саме серце. Я завела мотор, крутанула кермом і виїхала з парковки відділку. В грудях пекло, очі наповнювалися сльозами та дивитися на матір не було сил, — А знаєш, не відповідай! Все і так зрозуміло.
— Я не це… — поспішила виправдатися вона, та було занадто пізно. Я знала, що саме вона думає про мене і це не було вновинку, але кожен раз було боляче так само сильно, як і вперше.
— Я тебе залишу на автобусній зупинці. Вибач, але поспішаю в готель.
Матір стиснула зуби, руками вхопилася в пасок безпеки бо бачила, що я аж палаю від люті. І тому, гнала трохи швидше, аніж дозволяли правила дорожнього руху. Та на першому ж світлофорі, я сповільнилася.
— Побачимось завтра, — кинула їй на прощання, висадивши на зупинці. Потім зателефонувала батькові і повідомила, що матір приїде автобусом, аби зустрів її.
А потім повернулася в готель, аби нарешті вмитися, відпочити і поспати. Та мій спокій було порушено. Бо ж всі боги цього світу прокляли мене за злодіяння в минулому житті, мабуть.
Відчинивши двері номеру, наївно думаючи, що то моя вечеря, я зрозуміла, що варто дивитися, хто прийшов і лише тоді відкривати.
— Якого біса тобі треба, Стерлінг?
#169 в Любовні романи
#37 в Короткий любовний роман
#16 в Детектив/Трилер
#5 в Трилер
Відредаговано: 10.03.2026