-10-

— Цілком серйозно. А чому ні? — обурилася раптово матір. А я сильніше стиснула руками кермо. 

— Бо це дуже і дуже важкі звинувачення, мамо, — я б ще додала, що безглузді і дурні, але з нею сперечатися — собі дорожче, — Ліам, звісно, засранець, але ж не вбивця… — останнє слово вимовила впевнено, попри те, що такий сякий писклявий голосок в голові стверджував, що все можливо. І не варто недооцінювати інших. 

Але він же не міг так вчинити? Не міг же?

Матір скривилася і похитала головою. З того моменту, як вона почула нашу з Ліамом розмову в саду, її любий зять, вмить став — негідником. А до того вона його обожнювала і всюди і всім розповідала, який у Джейн чудовий наречений. Мене це страшно дратувало, та і досі дратує, як згадаю. Та можливо, воно і на краще? Не створені ми з ним, аби бути разом. Надто різні ми полюси. 

— Ми спочатку заїдемо у відділок, гаразд? — запитала я і матір кивнула, — І давай без скандалів, я дуже втомилася сьогодні. 

— Не знаю про що ти. 

— От і чудово. 

Я втиснула педаль газу і машина швидше покотилася по головній дорозі міста. За кілька хвилин ми вже були у відділку, де пухкий офіцер середніх літ запросив нас привісти і почекати детектива. Виявилося, що його не було на робочому місці, бо він шукав якісь там докази. Коли детектив нарешті прибув, нас запросили до кімнати, аби поговорити в тиші та без зайвих свідків. Я мала намір поговорити з ним на одиціг, але матір не полишала мене і прагнула бути поруч. Щойно ми зайшли в кімнату, вона вибухнула. 

— То ви вже маєте докази? Це ж мій зять, так?

 Я закотила очі, бо це ж було безглуздо. Не можна таке питати та й детектив би нічого не сказав, поки слідво не завершене. Але матір напирала на нього, і мало не плакала на його плечі, розказуючи про свою втрату, про Джейн, про Ліама та їхній невдалий шлюб. 

Чомусь, я нічого не знала про їхні проблеми, як подружжя. Ані слова. Навпаки — всі соціальні мережі сестри майоріли гарними фото двох закоханих. Вона не цуралася фотографуватися повсюди і виставляти своє життя на показ. І багато де був і Ліам. Тільки ось усмішка його, якщо згадати, рідко коли була на тих фотографіях щирою та зігріваючою. Більше було схоже на те, що його застали зненацька, або змусили фотографуватися. 

— Леді, я нічого не можу вам повідомити, ні про свідка, ні про підозрюваного. Це конфіденційна інформації поки справа ведеться. 

Свідок? Є свідок? О, боги, то все серйозно! Трясця!

— Але раз ви вже тут, попрошу по одній зайти зі мною в кімнатку для допитів. Маю до вас кілька запитань. 

Мої очі округлилися, а лице мабуть так зблідно, що захвилювався і сам детектив. Але стакан водиці подав не мені, а матері. Вона відразу почала охати та ахати і театрально плакати, що її вважають винною в смерті власної  доньки. Неначе їй і так біди мало, ще й ці безглузді звинувачення. А вона втратила свою кровиночку, свою ріднулічку… і понеслося. 

Зрештою, детектив відпустив матір почекати на вулиці, на свіжому повітрі, а мене запросив поговорити. У мене було двояке відчуття всієї ситуації: щось схоже на страх та передчуття чогось поганого. Можливо, у всьому була винна матір і її безглузді натяки, або ж моя підсвідомість також допускала такий розвиток подій. 

Чи міг Ліам бути вбивцею? За певних обставин, міг би. Кожен з нас міг би. Адеж існує самооборона і нещасний випадок. Але таке… 

— Сідайте, Терезо. — детектив вказав на стілець. Я присіла. Огляділа кімнату. Вона була сумною та сірою. З меблів були лише стіл та два стільці. Над нами висіла нічим не примітна лампа. Все, як у типових американських фільмах про поліцейських.

— Що ж, пристапимо, Терезо, — детектив сів навпроти, відкрив папку. 

— Звісно, — кивнула я. 

Чим швидше ми почнемо, тим швидше я опинюся в своєму номері в готелі. 

— Де ви були в момент вбивства? 

То це таки вбивство. Трясця. 

— У своєму ресторані, за двісті кілометрів звідси. Я давно не мешкаю в місті. 

Він кивнув. 

— Як давно бачилися з сестрою чи розмовляли?

Мені довелося добряче напружити мозок, аюи згадати дату та день, коли ми востаннє хоч щось казали одна одній крім того аби сваритися. 

— Дуже давно. Ми не були близькими. Особливо, після одруження Джейн. У мене була кар'єра, у неї сім'я, тому так. 

— Ви знали, щось про сімейні проблеми сестри?

— Ні.

— які були стосунки у Джейн з її чоловіком?

— Нормальні. Як у всіх пар. 

— А у вас?

— Що у мене?

— Які в вас були стосунки з містером Стерлінгом? — я мало не впала зі стільця, — Ви ж працювали на нього.

Фух! А я вже подумала.

— Так, але це було недовго. Як начальник він був суворий, але справедливий. 

— І останнє, Терезо, ви знали шо ваша сестра була вагітною?

Що? Вагітна? Джейн була вагітна… від Ліама… Курва…