-6--

Ранок настав раптово. Здавалося, що я тільки но закрила очі і вже в наступну мить прокинулася. Все тіло нило, кожен м'яз і кожен вигин. Але це був приємний біль та втома. Солодко потягнулась і привідкрила повіки. Яскраве сонячне проміння осліпило і мені знадобилося кілька секунд, аби сфокусувати погляд на чомусь чіткому та темному, аби знову могти бачити. 

Ліам сидів в своєму шкіряному кріслі за письмовим столом, без сорочки і помішував ложкою цукор, який щойно написав до кави. Він мав відпочивший, свіжий вигляд, неначе добряче виспався та щойно прийняв душ. Але ж я то знала, що останні кілька годин він розглядав зовсім не свої сновидіння. Хтивий спогад обпік пам'ять і болем відлунював в грудях. 

Я знову це зробила. Знову стала на одні і ті ж граблі, котрі ще в перший раз добряче так стукнули мене по голові. Та я урок не запам'ятала, домашню роботу не вивчила. І все б нічого, якби від вчорашнього дня, Ліам, офіційно не належав іншій жінці. Моїй сестрі. 

І хоч я не люблю Джейн і у нас немає теплих сестринських стосунків, я вважаю, що вона не заслуговує на таке. На зраду, на біль і сльози. Ані від мене, ані від нього. Та виправити це вже не вдасться. Ми вже це зробили і тепер доведеться жити з цим тягарем до кінця життя. 

— Ти виглядаєш розгубленою, — його голос знову проник у свідомість, витісняючи всі правильні думки. Я прикусила губу і глянула на нього. Внизу живота скручувався клубок. 

— Бо так і є, — я крутонула головою в пошуках свого одягу. Почувалася трохи некомфортно оголеною, під простирадлом, коли він був так небезпечно поруч. Ні, я не соромилася Ліама. Я боялася його, та і себе також. Ми переступили межу дозволеного і не було гарантії, що не зробимо це знову. 

Тепер я картала себе за те, що не поїхала одразу, що вирішила попрощатися з цим рестораном. З місцем, котре якийсь час було моїм домом і порятунком від сімейних проблем. 

— Ось, тримай, — він простягнув мені свою сорочку, в яку я втупилася поглядом, не в силах осягнути цей жест, — Одягни і зможеш знайти весь свій гардероб. Хоча, я не проти якщо ти будеш робити це оголеною. Я… 

Ліам говорив і говорив, а в мене серце завмирало. Від страху, бентеги, сорому і… бажання. Бо пам'ять підкидала такі картинки з нашої ночі, що здавалося, тіло вибухне від напруги. Моя шкіра знову горіла під його пильним поглядом. І думки плутались. В'язке і густе, наче мед, відчуття приклеїлося до душі. Я погрузла в спогадах, відчуттях і страху, що просто здалася на поталу пристрасті та похоті. Вони засліпили мене, змушуючи діяти проти власних принципів. Адже я не така, я не зрадниця.

— Я проти, — рвучко відкинувши простирадло, котрим була вкрита, я напнула на себе його сорочку, що так звабливо пахла і поспішила знайти все своє та одягнувшись, зникнути з цього місця. Місця, котре і досі пахло нашим гріхопадінням. 

— Кілька годин тому ти думала навпаки, — його слова паралізували, ламали волю та змушували почуватися паскудно. 

Знайшовши останню річ, я стала одягатися, так швидко, як тільки могла. 

— Відвернись, — попросила, бо настав час знімати сорочку. 

Ліам лукаво усміхнувся і склав руки на грудях. Гіпнотизував мене поглядом, кидаючи виклик власній витримці. Бо ми обоє знали, що в цю гру можуть грати двоє і ризикуємо так само обоє. Що я, що він хотіли цього зв'язку до втрати свідомості, різниця були лише в тому, що мною керувала любов, ним же — хіть та бажання володіти. 

— Відвернись, прошу, — повторила втомлено. Боротися з власними демонами вже було складно, що вже казати про протистояння йому. 

Він відвернувся, демонструючи оголені широкі плечі та вузький стан. 

— Перш ніж ти втечеш, — спокійно мовив, і я дивувалася, як йому це вдається. В мене досі серце тремтить, а він наче скала, — Подумай над моєю пропозицією… 

Я прикрила повіки, глибоко вдихнула. Невже він гадає, що я погоджуся? Я ніколи не хотіла бути другим номером, запасним аеродромом і вже тим паче ділити коханого з іншою жінкою. 

— Бути коханкою? Серйозно, Ліаме? — мій голос майже зривався на крик, — Мені здається ,що це занадто навіть для тебе. 

— І все ж, подумай, — він зробив крок до мене. Рука торкнулася пасма волосся. Я завмерла в очікуванні. Чому він діяв так на мене? Чому я не могла опиратися? — У тебе буде час скучити, — рука відпустила волосся, торкнулася щоки, повільно опускаючись вниз по шиї, до ключиці. Я напружилася, по спині пробіг холодок, ноги ледь тремтіли. Я боялася, що якщо він не зупиниться, я знову впаду в його обійми безвольною лялькою. 

— Ні, ні, ніколи! — я заплющила очі, глибоко вдихаючи, аби втихомирити шалене серцебиття. Я знову була на межі і здавалося порятунку немає. 

— Ніколи не кажи “ніколи”, люба, — його теплий подих лоскотав шкіру за вухом, а тіло покрилося сиротами. Ще крок, ще мить і здавалося, що я розчинюся в ньому, знову втративши себе. Він був так близько, небезпечно близько.

Голос розуму кричав, що варто тікати, не озираючись. Бо цей зв'язок не просто зламає мене, він знищить мою віру в добро, змусить наплювати на власні принципи та мораль. А я не хотіла ставати такою, як Джейн. Я не хотіла бути безпринципною сукою, котра краде чужих чоловіків. 

— Я тобі не люба, — відштовхуючи його руки, прошипіла в обличчя, — Бувай, Ліаме.