-2-

Спідниця весільної сукні легко хиталася в такт з кроками нареченої, котра хутко крокувала у мій бік. Я стояла біля однієї з колон в цьому дорожезному пафосному ресторані, з келихом шампанського в руках і лікувала своє хворе серце. 

Я прекрасно усвідомлювала, що жоден алкоголь у світі його не вилікує, але все одно намагалася. Бо ще мені залишалося робити? Не споглядати ж на солодку парочку молодят? 

Від цієї думки до горла підступила нудота і я мала б прикласти руку до губ, та натомість зробила ще ковток шампанського. Світла і ясна пам'ять мені зараз були ні до чого. А от солодка ілюзія і відчуття легкості в самий раз. Інакше, я точно щось утну. 

— Ти можеш хоч сьогодні поводитися нормально? — голос Джейн змусив повернутися і знову глянути на наречену. Вигляд у неї був божественний, зрештою як і завжди, та все псував погляд. Він говорив про те, що люба сестричка зла і готова мене задушити власними руками. Знала б вона мій секретик, не вагаючись б порушила закон. Але, вона не знає. І не дізнається. Ніколи. Бо я ідіотка і до біса чемна там, де не варто. І з тими, хто часто витирає об мене ноги. 

В цій ситуації радувало лише те, що скоро все закінчиться. Бо я з’їжджаю. І переїжджаю в інше місто, інший штат. Якби могла б, то в на іншу планету. 

— Терезо, ти глуха? — плюнула отрутою Джейн, поклавши руки в боки. Вигляд її став ще суворішим і  від стану обурення вона перейшла до роздратування. Та мені було байдуже. Хіба вона не розуміє? Все життя вона забирала у мене право бути собою, бути почутою, і просто мати можливість отримувати хоч краплю батьківської любові. І ні, провина в цьому не лише батьків. Її теж. Вона свідомо, завжди, підривала мою репутацію, підливала масла в вогонь і користувалася будь-яким способом, аби на моєму фоні виглядати ідеальною донькою. 

— Я тебе чую. Прекрасно, — з усмішкою відповіла і зробила ще кілька ковтків шампанського. В голові вже легко паморочилося, але мені і правда було начхати. Сьогодні, я не хотіла вдавати з себе іншу, сьогодні я — просто я. Моментами, мені навіть хотілося щось зіпсувати, аби стерти з обличчя сестри та батьків цю зарозумілість. Змусити їх червоніти, ховати погляд і почуватися нікчемними під пильними поглядами гостей. Хотілося, але я себе стримувала, бо це і його свято також. А я… я не настільки погана людина. 

— То що ти в біса робиш? — поруч, не випадково, з'явилася і матір. Сичала на мене, намагаючись відібрати келих. І їй це вдалося, але я спритна і зловила офіціанта, що проходить поруч і взяла новий келих. 

— Я? Святкую. У сестри ж весілля. 

Джейн закотила очі, матір зітхнула розчаровано. Ех, знали б вони, яка я розчарована. Яка я сердита і розбита, бо мене практично розіп'яли на хресті мого кохання. Та яке їм до мене діло? Правильно, ніякого! Бо вони, хоч і моя родина, але насправді — дві гарпії, готові будь-кого прибрати зі шляху заради власних бажань та амбіцій. Вони ніколи не бачать далі свого носа, не питають, не турбуються про інших. Є лише вони і все. А весь світ, то так, декорації. 

— Не смій пискувати до мене, — сказала матір і забрала у мене келих. Наївна, не розуміла, що я візьму наступний. Вона своїми діями лише сильніше ятрила мою рану і штовхала до блуду. Бо у всіх є межа, і я не вийняток. 

— Пффф… — знизавши плечима, розвернулася в інший бік. Не хотіла бачити їхні обличчя хоча б кілька секунд. Мені треба було лише протриматися до ранку, а там, я вже буду вільна. 

— Ти невдячна, безсердечна… — завивала матір тим часом. 

Я майже була на краю прірви, аби влаштувати скандал і в черговий раз доказати всім, що я чорна пляма на репутації сім'ї Шерідан. Дивилася у безодню під ногами і майже зробила крок вперед, відчуваючи, як тілом пульсує страх та адреналін… А потім я почула його голос. 

— Леді, якісь проблеми? 

Я обернулась, хоча не мала б цього робити. Але в черговий раз за сьогодні вирішила встромити собі ніж в серце. 

Піднявши погляд, я побачила перед собою Ліама. Він був одягнений, як і подобає нареченому: смокінг, сорочка, метелик, начищені туфлі і все той же запах парфум. В голові відразу спливали образи нашої ночі. До обличчя прилинула кров і мої щоки набули кольору багрянцю. Він теж помітив це, бо його зіниці на мить розширилися. Але Ліам Стерлінг був би не собою, якби не вмів тримати серце холодним, а розум ясним. І керуватися зовсім не емоціями. Не те, що я. 

— Жодних проблем… — зрештою сказала, забравши у матері келих і піднявши поділ сукні, пішла у протилежний від них бік. Поруч стояти було неможливо. З ним, особливо. 

Взагалі приходити на це весілля було великою дурістю. Але ж я — це я. Безнадійно закохана і наївна простота, до останнього вірила, що він передумає. Що в момент, коли святий отец питатиме: чи згодні ви і проситиме повторити слова клятви, Ліам одумається. Він відчує, що Джейн — не та за кого себе видає і прозріє. Не прозрів. 

Наївно? Так. Жалюгідно? Безперечно. Але хіба серцю накажеш?

Нині я розумію, що вибору більше немає і він назавжди належатиме іншій жінці. Моїй сестрі. І можливо, я б могла змиритися з фактом одруження Ліама, і побажати йому щастя від всього серця, але… Джейн… З усіх дівчат у цьому місті він вибрав саме мою сестру. 

Якась насмішка долі. Не інакше. 

Та дійшовши до дверей, котрі вели в іншу залу, я зрозуміла, що не буду тікати, піджавши хвоста. Хай я втратила кохання, але гідність і самобутність — ні. Саме тому вирішую, що варто вийти на сцену і подарувати сестрі та її новоспеченому чоловікові мій прощальний подарунок.