1. Вогонь та Холод

Раптом запах диму різко вдарив у ніздрі Еліс. Вогонь, який почався десь у кутку її мансарди, миттєво поширювався, закутуючи кімнату у червоне світло. Паніка охопила її, серце калатало. Вона навіть не встигла подумати про телефон, коли відчула різке присуття поруч — щось неймовірне, щось, що не мало права бути тут так швидко.
Адріан стояв у дверях, і очі його тепер світилися жовтим світлом з продовгуватими зіницями. Вони палаючим блиском прорізали густий дим. Еліс ошелешено завмерла: він телепортувався сюди, відчувши небезпеку через нитку, що пов’язувала їх.
— Еліс! — його голос був холодним, але сповненим командної рішучості.
Не чекаючи відповіді, він зробив крок уперед, простягнув руки. Вогонь навколо ніби мимовільно пригальмував, ніби підкоряючись його волі. Адріан легко підхопив Еліс на руки, її серце здригнуло від поєднання страху і захоплення.
— Тримайся міцно, — тихо промовив він.
Він миттєво пройшов крізь кімнату, де полум’я вже набирало сили, і виніс її на свіже повітря. Дим відступав перед його присутністю, а Еліс ледь могла видихнути, намагаючись оговтатися.
За мить за рогом вулиці пролунали сирени — пожежники під’їжджали на допомогу. Але для Еліс цей момент залишився назавжди: її врятував демон, що міг зупинити вогонь однією силою волі.
Вона дивилася на нього, і її серце калатало не лише від страху, а й від незбагненного здивування — його очі, палаючі жовтим світлом, здавалися одночасно страшними і безмежно сильними.
Вони стояли на вулиці, далеко від палаючої мансарди, але серце Еліс все ще калатало від адреналіну. Дим поступово розсіювався, але відчуття небезпеки залишалося. Вона дивилася на Адріана — холодного, величного, майже нереального у своїй силі.
— Ти… ти… — почала вона, слова застрягли в горлі. — Хто ти насправді?
Адріан спокійно підняв руку, трохи загнувши рукав, і показав їй зап’ястя. Там світилася тонка, майже прозора мітка — світла нитка, що пульсувала слабким золотим світлом.
— Це… — його голос був низьким і холодним, — те, що ти активувала. Ти пов’язала нас разом, Еліс. І тепер ти пов’язана зі мною. Повністю.
Вона дивилася на мітку, не відводячи очей. Серце б’ється шалено, холод пробігає по спині. Думки мимоволі плутаються.
— Це… неможливо… — шепотіла вона, майже до себе. — Я… я… не…
— Це реальність, — тихо додав він. — Ти думала, що це просто іграшка чи якийсь сувій? Ні, Еліс. Ти ввімкнула нитку, і тепер вона бачить нас обох.
Еліс відступила крок назад, руки тряслися, очі розширилися від страху і шоку. Її ноги підкошувалися, а серце, здавалось, стукало в грудях настільки сильно, що вона чула кожен удар.
— Я… я не хочу… — промовила вона ледве чутно.
Адріан злегка схилився, намагаючись підтримати її, але вона вже не могла триматися. Свідомість покинула її, і Еліс впала йому на руки, ошелешена відкриттям, що перевернуло весь її світ.
Він тихо зітхнув, тримаючи її, а його жовті очі ненадовго блиснули у нічному світлі, як мовчазне попередження і одночасно захист згасали.