ЕЛІС

Тримаючи сувій у руках, Еліс відчула легке запаморочення. Вона списала це на втому і на те, що до сьогоднішнього ранку не обідала. Серце калатало трохи швидше, а пальці автоматично стиснули тканину, що обгортала сувій, ніби намагаючись заспокоїти себе.
Еліс повільно йшла вузькими вулицями, відчуваючи, як холодок неспокою повзе по шкірі. Серце ще трішки калатало від того моменту, коли її кров торкнулася сувою. Вона намагалася заспокоїти себе, але легке тремтіння в пальцях не відпускало.
Вечірнє місто було тихим: ліхтарі кидали м’яке світло на мокру від дощу бруківку, а повітря пахло свіжістю й старим деревом. Вона минала вузькі квартали, проходила повз невеликі кав’ярні, де ще сяяли лампи, і відчувала, як тривога поступово відступає. Дорога додому займала трохи більше часу, бо вона йшла повільно, вдивляючись у ніч і намагаючись впорядкувати думки.
Її будинок стояв трохи віддалік від шумних вулиць — двоповерховий, невеликий, але затишний. Вона піднялася сходами на верхній поверх, який займала повністю. Мансарда була її світом: простір із похилим дахом, великими вікнами, через які влітку проникало сонце, а вночі світло місяця висвітлювало сторінки книг.
У кімнаті панував легкий безлад, який не заважав жити: книги лежали на столах, під вікнами, на дивані та навіть на підвіконнях. Серед них були романи, філософські трактати, сучасна проза — усе, що вона любила читати. Сувої тут не було, тільки паперові сторінки й обкладинки, що пахли часом і чорнилом.
На стінах висіли картини: деякі куплені на ярмарках, деякі написані місцевими художниками, іноді — її власні ескізи. Вони надавали приміщенню легкості, кольору і трохи магії, хоча це була магія зовсім іншого роду — затишку і натхнення. Дрібні предмети, чашки з недопитим чаєм, зошити з нотатками, легкий плед на дивані — усе створювало відчуття, що вона може зупинитися тут і просто дихати, навіть коли світ за межами кімнати стає складним і непередбачуваним.
Вона кинула сумку на стілець, зняла пальто, пройшла до вікна і заглянула у нічне місто. Втома від тривоги накотила, і вона присіла на підлогу серед купок книг, відчуваючи, що навіть коли життя підносить несподіванки, тут — у своєму маленькому світі, серед сторінок і картин — вона може трохи перепочити.