В полоні твого бажання

1. Початок кінця

Кабінет Адріана був темним і водночас бездоганно впорядкованим. Високі стелі і темне дерев’яне панування надавали кімнаті відчуття ваги і влади. За великим столом з чорного мармуру лежали стопки паперів і сувоїв, кожен підписаний чорнильним шрифтом, що ніби пульсував легким світінням — як спогади тих, чиї контракти він укладав.

На стінах висіли портрети його клієнтів і ворогів: злегка похмурі, майже живі, з очима, які, здавалося, стежили за відвідувачем. Поруч із ними — годинник із темного металу, чий механізм ішов у зворотному напрямку, неначе нагадуючи про те, що час у цьому кабінеті підкоряється його правилам.

В одному кутку стояв шкіряний крісло з високою спинкою, що виглядало достатньо зручним для людей, але для його власної сили — це був трон. Ледь помітний запах старої шкіри і трохи диму створював відчуття присутності чогось понадзвичайного, а лампи з темного скла кидали тіні, які рухалися, наче живі.

Вікно виходило на вузьку вулицю міста, і крізь нього ледь пробивалося світло, але Адріан ніколи не потребував сонця: він бачив усе навіть у темряві. І саме тут, у цьому кабінеті, він вирішував долі тих, хто приходив до нього з надією… або страхом.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше