В полоні почуттів
Капкан
Як важко зостатись людиной зі зброєй в руках,
Коли все палає довкола і ворог не спить,
Коли всюди смерть і лиш гірше в думках,
А поруч товариш в окопі сидить.
Як важко зостатись людиной, де править війна,
Де безлад, розруха і хаос усюди,
Де кулі свистять і всюди стрільба,
І гинуть прості й невинні люди.
Як страшно йти в той бій, як востаннє,
І серце у грудях так сильно щемить,
Коли прикладаєш свої всі старання,
Щоб рідну неньку й народ захистить.
Як боляче матерям бачить, куди ідуть діти.
Душа материнська не спить, і з нею щось коїться.
А діти... Вони молоді, їм ще жити та жити,
І мама не спить, ночами за сина все молиться.
Війна – це великий капкан, що хапає раптово.
Тримає так міцно, що втриматись іноді важко.
І манить на бік свій усіх поступово,
І зупинитись для багатьох тяжко.
Як важко зостатись людиной зі зброєй в руках,
Коли ти війну бачив лиш на телеекранах,
Коли ти потрапив таки в міцний цей капкан,
І діяти треба як всі, ти ніби в кайданах.
Відредаговано: 09.07.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
