Глава 4

КАЙ
Увесь час, поки я готував вечерю, я відчував, як Кіра не відривала від мене погляду. За винятком тих моментів, коли я повертався, щоб подивитися на неї, — тоді вона вдавала, що дивиться фільм.
— О, Кай, — я повертаюся на голос Кіри й тільки зараз помічаю, що вона дивиться фільм «Воно». Ніколи не любив усякі жахи — все через те, що потім усю ніч боюсь будь-якого шеруху і тим паче спати. — Це чудовисько на тебе схоже, — Кіра киває на телевізор, де в цей момент Пеннівайз роззявив пащу для пожирання.
— Прибери цю хрінь! — я з самого дитинства боявся цього чудовиська, саме тому зараз забився в кут між кухонними столами, ледь не виліз на них і дивився на екран очима, повними жаху.
— Що таке? Ти боїшся Пеннівайза? — Кіра вимикає телевізор, і від цього мені аж на душі легшає. Але я все ще перебуваю в стресовому стані. — Кай? — Кіра стоїть переді мною і дивиться з незрозумінням. — Пробач.
Кіра обіймає мене, і від цього легкого дотику я ледь помітно здригнувся.
— Я не знала, що ти його боїшся, —вона кладе щоку мені на груди й притискається до мене. — Узагалі-то, ти набагато красивіший за того клоуна, а я хотіла пожартувати...
— Усе гаразд, — я нарешті вийшов зі ступору й теж обійняв Кіру. — Це ти мене пробач...
— Ні, твоєї провини тут немає, у кожної людини є свої страхи, і це нормально, — вона притискається до мене ще сильніше, так що аж втискається в моє збудження, яке з'явилося через її обійми.
— Це в тебе там щось у кишенях чи...
— У мене немає кишень.
Заткнись, Кай.
— Я просто радий, що ти мене обіймаєш. — Кіра, яка до цього дивилася на мене очима, повними шоку, тепер дивиться з подивом. — Так, радий, що ти мене обіймаєш.
Що я несу?
Так, я іноді збуджуюся, коли бачу Кіру. Особливо коли вона якось красиво вдяглася. Або був якийсь момент, коли вона спала, а її мама відправила мене до неї, і від цього милого вигляду... ну, я збудився. І зізнаюся, у такі хвилини в мене з'являються підозрілі фантазії щодо цієї дівчини.
— Кіра, ти тиснеш на мене, досить уже мене жаліти.
— А, ой, пробач...
Кіра відступає від мене й сідає за стіл, а мені доводиться відганяти фантазії щодо неї.
***
Після вечері ми перейшли до моєї спальні. Узагалі, я хотів віддати свою спальню на цю ніч Кірі, але вона наполягала, що хоче спати зі мною.
Ну і я лежав буквально як у полоні. Кіра поклала голову мені на груди й обійняла мене, а ще для повного комплекту попросила, щоб я обійняв її за талію, та й зафіксувала своєю ногою одну мою. Я почувався військовим у полоні, але головне, що Кірі зручно — можна й потерпіти заради неї.
Вона вже давно дрімала, а я навіть ока не зімкнув — усе через те, що не можу спати на спині.
— Кай, — чую, як Кіра кличе мене, і одразу опускаю погляд на неї. — Можна запитати?
— Запитуй.
— Я соромлюся...
— Та кажи вже, я тебе не з'їм. — Кіра опускає погляд униз і ледь чутно видавлює із себе своє запитання.
— А якби я, ну... захотіла зайнятися з тобою сексом, ти б погодився? — я тільки відкрив рот, щоб відповісти «так» і що робив би все заради її комфорту, але Кіра не дала мені заговорити. — Дай я... Ну, ти просто єдиний хлопець, з яким я спілкуюся, якому я можу довіряти, ну і я не хочу просити якогось лівого мужика зайнятися з ним сексом, я боюся...
Вона мені довіряє. Для інших це були б дрібниці, але для мене це досягнення.
— Так, погодився б. Я б не робив того, що тобі не подобається, зупинявся б, коли тобі було б боляче. Я б зробив усе для того, щоб твій перший раз був незабутнім.
— Правда? — Кіра дивиться на мене, і по її очах я бачу, що вона ніби не вірить мені.
— Так. Ти дівчина, а мене з дитинства вчили, що дівчата дуже крихкі, ну і що їм не можна робити боляче.
— Каю... поцілуй мене. Будь ласка.
Я перевертаю Кіру на спину так, щоб опинитися зверху над нею, і вона кладе руки мені на щоки. Цих відчуттів не передати словами. Її теплі й ніжні руки гладять мене по обличчю, а сама вона посміхається.
— Тільки я не вмію...
— Усе буде добре. — Я легенько торкаюся своїми губами губ Кіри й відчуваю, як на її обличчі розпливається усмішка.
Я беру ініціативу на себе й від легких торкань переходжу до нормального поцілунку. Кіра, яка щойно казала, що не вміє цілуватися, відповідає мені — не з таким самим напором, але відповідає. Її пальці плутаються в моєму волоссі, і вона притискає мене до себе.
Я цілував багато дівчат за своє життя, але таких відчуттів, як із Кірою, ще не зазнавав ніколи. Її губи були теплими й дуже м'якими, таких губ я ще ніколи не цілував.
— Усе, досить, — Кіра відривається від мене й дивиться просто мені в очі, усе ще тримаючи пальці в моєму волоссі. Її губи злегка припухли, а обличчя розчервонілося.
— Ти ж казала, що не вмієш цілуватися, але ж цілувала мене у відповідь.
— Я не знаю, воно якось само вийшло...
Кіра нарешті заплющує очі й дивиться на мене, а потім відпускає моє волосся і кладе мою голову собі на груди. — На добраніч.
Вона починає погладжувати моє волосся, і від цього почуття мені стає до біса приємно.
— А мені можна так лежати?
— Так, спи вже.
І ми заснули так удвох.