Глава 1

Кіра
Я ненавиділа свою матір майже все життя. У дитинстві, коли була ще маленькою та наївною, я вірила маминим словам, що вона мене любить, і я її любила. Але ближче до десяти років зрозуміла, що мати мене не те що не любить — як і мою старшу сестру Міку, — а до мене в неї ніби було більше ненависті. Оскільки батька я не мала, моєю єдиною підтримкою була Міка.
Сьогодні в мене день народження, мені виповнюється вісімнадцять. Здавалося б: «Вау, мені вже вісімнадцять», але не в моєму випадку. Сьогодні я пішла погуляти з подругою, щоб ніби відсвяткувати, ну й на честь свого повноліття зробила собі подарунок, про який мріяла роки три, — проколола пупок. Мені все подобалося, але треба було бачити обличчя моєї матері. Вона почала на мене волати й казати, що я невдячна дрянь, хоча до чого тут це, я осягнути не могла.
Вона змушувала мене витягти звідти сережку, мовляв, навіщо це мені, що таке роблять тільки жінки легкої поведінки. Я коротко й чітко сказала їй, що нічого робити не збираюся, тому тепер стою на колінах у своїй кімнаті, та ще й на гречці. Моя мати ніколи мене не шкодувала, як і зараз.
Грюкнули вхідні двері — це або черговий мамин залицяльник, або тьотя Ліда, її подруга, у якої є син, що постійно намагається мене роздратувати. І, здається, вона прийшла з ним.
Кай був гарним зовні, але характер мав жахливий. Він на рік старший за мене, ми знайомі з самого малечку, а наша ворожнеча почалася, коли мені було років п'ять. Він тоді зламав мою ляльку, яку я дуже довго випрошувала в матері, просто через те, що я з'їла його цукерку. Ситуація максимально по-дитячому безглузда, але я з тих людей, які тримають образу роками.
У своїх здогадках про те, що мамина подруга прийшла зі своїм сином, я не помилилася. Я одразу ж почула, як мати його нахвалює. Він же закінчив школу із золотою медаллю, вступив до медичного університету, був схожий на клятого Аполлона — цікавий факт: цього бога в грецькій міфології я терпіти не могла.
Зовні він був просто неперевершений. Накачане тіло,ну, я просто трохи сталкерю його в соцмережах, високий, зріст близько ста дев'яноста п'яти сантиметрів — я на його тлі зі своїми метр шістдесят виглядаю як його дитина. Волосся в нього русяве й скуйовджене, саме так, як мені подобається, а окуляри додають йому нереальної сексуальності. А, ну й ще він їздить на мотоциклі та має кілька татуювань.
За ним бігають усі дівчата, а мені... ну, мені байдуже до нього. Він навіть іноді виявляє до мене знаки уваги, але я його, скажімо грубо, відшиваю, бо такий Нарцис, як він, мені не потрібен.
Я почула, як грюкнули вхідні двері, а потім кроки, що наближалися до моєї кімнати. Двері в мене були відчинені, тому за звуком кроків я зрозуміла, що це Кай. А якщо це він, то чергових підколів не уникнути.
Він навіть у кімнату нормально не зайшов — уперся плечем у одвірок і стоїть. І, як завжди, на його нудотно-красивому обличчі ця дратівлива усмішка.
— Це тебе так мама з повноліттям вітає? — Ну, про що я й казала. Цікаво, якби він опинився на моєму місці, йому було б так само смішно? — Чи це новий вид медитації?
— Йди з моєї кімнати, — грубо й чітко сказала я. Але, як я зрозуміла, Кай і не збирався йти, лише хрипко посміявся, як він це вміє.
— Узагалі-то мене відправили до тебе а-ля нянькою і переказати, що моя мама й твоя мама пішли кудись разом, ну а нас залишили удвох.
Він підійшов до мене й присів поруч на карачки. На його обличчі більше не було тієї усмішки, замість неї тепер відбивалося співчуття.
— Це твоя мама з тобою так? — він кивнув на гречку під моїми колінами. — Якщо так, то хоч за що?
Я спочатку не хотіла відповідати, але потім усе ж заговорила:
— Ну, мені сьогодні виповнюється вісімнадцять. Я пішла погуляти з подругою, ну й подумала: раз мені вже вісімнадцять, то я можу сама вирішувати щось у своєму житті. Давно хотіла проколоти пупок, тож пішла в пірсинг-студію, де мені його благополучно зробили. А коли це побачила мати... ну, вона трохи розлютилася, — я подивилася собі під ноги, і по колінах пройшла найсильніша хвиля болю. — Як бачиш...
— Мда, я, звісно, не раз бачив, як до тебе ставилася мати, але це вже перебір, — він кілька секунд помовчав, а потім підвівся й мовив: — Оскільки я твоя нянька, покарання скасовується. Вставай.
Якраз коли я хотіла відповісти, відчула його руки у себе під пахвами й те, як Кай мене підняв.
— Відпусти! Я й сама могла встати! — гречка, що прилипла до моїх колін, почала сипатися на підлогу з дратівливим звуком.
Кай акуратно взяв мене на руки як слід і сів на моє ліжко, а я опинилася у нього на колінах. Як завжди в його присутності — надута, зі схрещеними руками на грудях.
— Ну, не дуй губки, — він торкнувся моєї нижньої губи, і я посміхнулася. Кай хоч і ідіот, але з харизмою. — Ну, ось так краще, а то на качку схожа.
Я уткнулася Каю в плече й вдихнула його запах. Від нього завжди пахло однаково: сосною та дощем, а ще — через те, що він обожнював м'ятну жуйку — злегка м'ятою.
— Ну, з днем народження. З твоїм першим і єдиним повноліттям, — він обійняв мене — уперше за весь час, що я його знала, — а потім... потім навіть поцілував у скроню, і настрій у мене покращався. Абсолютно невинні дотики, але до мене ще ніколи в житті жоден хлопець так не ставився.
— Дякую. Ти за весь день другий, хто мене привітав... — я так і залишилася сидіти на колінах у Кая. минуло вже хвилин п'ять, коли він мовив:
— Хочеш прогулятися? Хоча б залишок дня провести нормально, у тебе все ж день народження. — Я відірвалася від його плеча й подивилася просто йому в очі.
Я не вірила, що чую від нього таке. А де підколи? Приниження? Ненависть?
А втім, погодитися я вирішила лише тому, що не хотіла залишатися вдома.