Розділ 14

Їхати довелось каретою принца, оскільки Бреннар принципово нею не обзаводився – не любив почуватись замкненим в якусь коробку. Взагалі віддавав перевагу польотам, але не весь одяг вдало трансформувався у пір’я, а потім назад до звичного вигляду, тому, в таких випадках, їздив верхи. І зараз шкодував: невідомо, чи вдасться переговорити з дівчиною наодинці. Хоча, вона мала б і сама розуміти всі ризики свого перебування посеред натовпу. Залишалось сподіватись, що вона надовго наперед відбула свої напади.

– Звідки ви дізнались про Бреннара й можливість стати його ученицею? – схоже було, що принц не вгамовувався у своєму прагненні знайти бодай щось, чим можна було б вдарити старшого брата.

Бреннар натягнувся струною і збирався сам дати відповідь, боячись, що дівчина почне збиватись, нервувати та посіє ще більше підозр. Але Саолін відповідала так, ніби все це дійсно було правдою. Не знав би – повірив би і сам:

– Хто ж не чув про знаменитого командора тіневарти? – на цих словах молодшого братика аж сіпнуло. – А я з дитинства мріяла помститись за батьків, й тіневарта для цього – найкраща можливість.

Якщо чим і можна було ще більше вибісити Верана, то Саолін це вдалось, хоча принц і продовжував посміхатись:

– О, так! Слава про мого старшого брата долетіла до найвіддаленіших закутків Алларіну. Про нього хіба глухі не чули, – та не відчути його інтонації, крізь котрі просочувалась погано стримувана лють, було важко, і на обличчі дівчини це одразу ж відобразилось. А вже це не міг не помітити Веран й вирішив змінити тему: – Ви любите літати в нічному небі?

Це питання Бреннару також не сподобалось і він втрутився, випереджаючи відповідь своєї підопічної:

– Вейрі Тамеріс найближчим часом буде не до нічних польотів – їй знадобляться всі її сили, щоб завершити навчання. А це займе не один місяць.

Принц навіть не глянув на нього, не зводячи сяючих очей з дівчини:

– Гадаю, один політ не вкраде всі сили. Чи ви не згодні, Саолін?

Така фамільярність бісила вже Бреннара, але закинути її брату він не міг – спадкоємець корони! А з того, як зам'ялась полонянка, стало зрозумілим, що політати вночі вона не відмовилася б. І її слова це одразу ж підтвердили:

– Хто ж з феніксів зоряного пилу не любить літати в нічному небі?! Це наша стихія!   

Командор ледь не вилаявся: хто тягнув за язика?! Невже сама не усвідомлювала – по якому краю ходила?! Якщо Веран помітить в ній подвійну сутність – це буде останній її політ. Але слово було сказано і його братик на ньому спіймав:

– Чудово! В такому разі, запрошую одразу ж після балу політати в небі Іґнерісу. Гадаю, – перевів він погляд на Бреннара, – ваш наставник зжалиться та дозволить трохи відхилитись від планів на завтрашні заняття. Зрештою, один день не змінить кардинально нічого.

А от тепер Саолін стиснулась пружиною і командор це відчув, хоча й сидів не впритул до неї. Здавалось, до неї дійшла можлива перспектива такої авантюри, але сама вона з неї виплутатись вже була не здатна й тепер шукала вихід. Добре, що вогонь примудрялась контролювати. Але відмовити собі у задоволенні посмакувати її ступор – він не зміг і лиш після цього прийшов на допомогу:

– Тіневарта тримається на дисципліні. Інакше, наші життя нічого не будуть варті. Тому, ні! Завтра в нас заплановано вивчення самого процесу патрулювання і вміння вловлювання найменших ознак присутності вогнефеніксів. А це, – Бреннар знущально всміхнувся брату, – дійсно життєво важлива інформація і вміння. Тож, ніяких польотів вночі. Я й так дозволив забагато.

Ледь відчутний полегшений видих дівчини його навіть порадував: не настільки, значить, вона була ідіоткою, щоб впхати власну голову до смертельної пастки. Головне, щоб за час танцю його братик не встиг змінити її думку, або ж натиснути своїм титулом, що він завжди робив, коли в нього закінчувались аргументи. Але втручатись в роботу тіневарти, по щастю, він права не мав.

– Гаразд, – надто легко погодився принц, щоб це було дійсним прийняттям поразки, і подальші слова лиш підтвердили припущення: – Але навіть у твоїх бійців бувають вихідні дні. Тому, я пропоную нашій милій гості зустрітись, коли вона буде вільна від твого муштрування.

– Вейрі Тамеріс прибула сюди не гостювати, – Бреннар теж не спішив здавати позиції. – І найближчим часом, навіть, коли їй випадуть вільні години, навряд чи вона знайде сили помахати крилами просто так.

– Ти збираєшся заганяти дівчину?! – в його братика дійсно вичерпались аргументи й він починав тиснути. Поки, на жалість.

– Якби я не ганяв всіх своїх бійців – більшість з них вже втратили б останні шанси на відродження. А дехто і не мав би його, потрапивши під нищівне закляття. Тому, так, – він окинув брата поблажливим поглядом, – заганяю. Згодом, подякує.

Суперечка обірвалась зупинкою карети, і принц першим вискочив у прочинені кимось зі слуг дверцята і, спритно розвернувшись, подав руку Саолін. Як би їй не хотілось, але ігнорувати цей жест вона не могла й змушена була йти до палацу попід руку з Його Високістю.

А палац вражав своєю величчю! Колись вкритий золотим піском, що підкреслював владу вогню, зараз він був сріблястим зі строгим чорним оформленням арок й блакитно-фіолетовими візерунками вітражів, дивовижне мереживо яких вигравало химерними відблисками нічних вогнів. Його шпилі тягнулись до зірок фігурами темних феніксів, котрі, здавалось, ще мить – і злетять, а магічні світильники довершували ілюзію їхнього руху.

Перед головним входом вже не було натовпу, тому, трійця спокійно увійшла, супроводжувана шанобливо схиленими головами прислуги. Внутрішнє оздоблення палацу вражало не менше, тим більше, що зсередини все було залите світлом. Темно-фіолетова підлога, ніби поцяткована срібними піщинками, здавалась схожою на нічне небо надто густо засіяне зорями й створювала відчуття прогулянки ним. Попід стінами стояли фігури феніксів темного полум’я з ілюзійним відтворенням їхнього вогню, котрі були розташовані таким чином, щоб виникало відчуття руху їхніх крил: від початку змаху – до повного розмаху перед самим злетом.