Розділ 5

Бреннар ніколи не бачив снів. Жодного! Кожної ночі він просто провалювався у темряву, щоб вранці виринути з неї, але не цього разу. Звичну для нього чорноту раптом розірвало вогняним спалахом і понесло, ніби хвилею полум’яної ріки. Він бачив Іґнеріс таким, яким той був до першого повстання, хоча пам’ять давно сховала ті спогади якомога далі. Бачив будинки, стіни яких в ті часи були всіх відтінків помаранчевого й червоного: кольорів колишніх правителів Алларіну – Таори й Ноктара Фламеїв. В ті часи столиця аж палала, особливо у сонячні дні. Династія Андорів все змінила.

Але не це було найдивнішим. Хоча, мав би дивувати сам факт сну. Дивність почалась далі, коли він побачив… своїх батьків, і його свідомість розділилась: одна частина чіплялась за реальність, в якій в нього був принаймні батько, а друга тягнулась до видіння, в якому його тримала на руках жінка з каштановим волоссям, що виблискувало золотом, щасливо усміхаючись чоловіку з волоссям кольору темної міді. І все це відбувалось на балконі королівського палацу – того самого, де минуло його дитинство, починаючи з майже п’яти років, коли батько знайшов і забрав його до себе. Що було до цього – він не пам’ятав жодного епізоду.

Підскочивши на ліжку, Бреннар замотав головою, ніби це могло витрусити з неї недоречне видіння. В його матері було попелясте волосся – так розповідав батько. В самого ж батька воно було чорним з брунатними пасмами. Від них обох він успадкував тільки суміш попелястого з брунатним, отримавши незвичний колір – русий. Зате магія темного полум’я виявилась потужною – та, якою володів король Алларіну.

Тоді, звідки взявся такий сон? Яким чином він взагалі щось побачив?! Роздратовано потерши скроні, Бреннар підвівся з ліжка й, накапавши собі бадьорливого еліксиру, рушив до кабінету. Порившись серед книжок на прихованій від будь-чиїх очей полиці, він дістав одну, котру врятував від спалення під час останньої чистки королівської бібліотеки. Сам не розумів – навіщо це зробив, і виправдовував цікавістю підлітка, яким він тоді був.

Це був родовід найвідоміших сімейств Алларіну часів Фламеїв – феніксарій. І королівського сімейства в першу чергу. Більше того! Тут були їхні портрети, й п’ятнадцять років тому, він похапцем їх передивився, боячись, щоб не застукали та не забрали. Згодом, коли книга перекочувала вже до його власного маєтку – в нього не знайшлось часу. І, якби не цей дурний сон, можливо й не згадав би про її існування.   

Що він хотів у ній знайти? Чіткого усвідомлення в нього не було, але якась розмита думка обережно шкрябалась, змушуючи зазирнути до важелезного фоліанта, і Бреннар розкрив його.

Кожного разу, коли на трон сходив новий король, архіваріуси починали писати новий Феніксарій, прив’язуючи запис до імені магічно. І, якщо фенікс спалював себе, а потім перероджувався – запис змінювався самостійно. Перше переродження несло мінімум змін і вкрай рідко призводило до зміни імені та повної втрати пам’яті. Проте, бували й такі випадки, якщо в процес переродження втручались навмисне.

Друге переродження забирало частину емоцій та, інколи, могло змінити стихію фенікса. Але він все ще залишався собою, тільки більш емоційно холодним.

Третє – забирало ім’я і стирало минуле. Це були майже втрачені для своїх рідних фенікси. Вкрай рідко вдавалось повернути їм хоча б тінь спогадів, й на третє переродження йшли лише в крайньому разі за умови серйозної загрози життю. Або ж, якщо хотіли дійсно позбутись минулого.

Четверте переродження було неможливим, проте, ходили легенди про тих, хто зробили це та повернулись. Їх вважали безсмертними, а їхня магія значно переважала магію звичайних феніксів. Але Бреннар так і не знайшов жодного імені, біля якого було б написано: «він повернувся до вічного життя». Зате точно знав про два випадки спроб переродитись вчетверте: попіл тих безумців просто розвіяло вітром – він став пустим і мертвим.

Навпроти імен колишніх короля і королеви стояли записи: «Полум’я згасло навіки. Попіл знищено». Навпроти імені їхнього сина Оріса: «Змертвіле полум’я». Бреннар перечитав ще раз. Навіщось перегорнув сторінку, ніби це могло змінити запис, й витріщився на речення знов – він вперше бачив подібну причину смерті фенікса в такому віці. Чому смерть дитини відрізнялась від смерті батьків – було незрозуміло, адже їх знищили всіх разом й про це були відповідні звіти, котрі він особисто читав на заняттях з вивчення магічних методів нищення вогнефеніксів.

Але найбільш приголомшливим було інше – портрети королівського сімейства. Коли він намагався роздивитись їх вперше, його відволікли й довелось терміново ховати феніксарій, щоб почитати пізніше. Та довгий час такої нагоди не було, як і особливого бажання, оскільки постійно знаходились більш цікаві для підлітка речі, а потім почалась військова Академія, і часу стало ще менше.

І тепер він ошелешено дивився на портрет короля Ноктара Фламея, розуміючи, що подібні риси обличчя він вже бачив, і не тільки в сьогоднішньому сні… Взагалі, кожного дня… В дзеркалі… Тільки колір волосся інший. Але це було абсолютно неможливим! Феніксарії ніколи не брехали! А запис свого родоводу він бачив: не! Фальшивий! Відрізняти справжні записи від підробок їх вчили ще на другому курсі Академії тіневарти, тож, тут сумнівів не було. Тоді, звідки така схожість? Збіг? Поява сну – також збіг? І це дівчисько на додачу!

Спросонку Бреннар навіть не згадав про свою полонянку, від якої його ледь не струшувало. Тепер він думав над тим, що кожна з цих подій поодинці – цілком могла зійти за збіг. Але разом?! Разом стільки збігів не буває. В усякому разі, він в подібне не вірив, та перевірити не завадило б. Поставало питання – як?

Тягти феніксарій до одного типа, котрий вмів підробляти документи, а, значить, міг би спробувати розібратись зі справжністю цих записів – він не ризикне. Якщо хоча б в когось виникнуть сумніви щодо його власної природи – з тіневартою доведеться розпрощатись. Спитати в батька? Той взагалі ставився нетерпимо до будь-яких спроб поставити його слова під сумнів. А тут під сумнів мав би постати їхній кровний зв’язок. Але ж їх пов’язувала магія! І вона точно не мала ніякого відношення до вогнефеніксів – магія темного полум’я. Його матір володіла такою ж, тільки слабшою. Брат по батькові – так само, але також не міг зрівнятись з Бреннаром. Проте, жоден з них не володів силою вогнефеніксів.