До мене підійшов чоловік , ростом десь метр 80 ? Точно не знаю, темно синє волося і темно сині очі. Не знаю тутешній він чи ні бо його зовнішність була дуже красивою.
- ми знайомі ?
- якщо я скажу так це може поставити вас в незручне становище тому скажу що ні.
- ви мій фанат ?
-можна і так сказати
- ох, зрозуміло
Я ніколи б не подумав що в мою авдиторію може попасти така красива людина , звісно зовнішністю я нічим не уступаю.
- я замітив що ви не поїхали на своїй машині , може мені вас підкинути ?
- я навіть вас не знаю з чого б мені до вас сідати в машину , як ви можете гарантувати моє безпечне доправлення до місця призначення
- я не такий поганий як ви думаєте
- я краще пройдусь пішком тому...
- дивлячись на вас можна зрозуміти що у вас дуже болять ноги та спина , звісно сьогодні ви були не повторні але можна було пабчити ваш втомлений вид з далека , тільки ті люди які вас не стараються зрозуміти не бачили б вашу замученість
- з-звідки ви це - не встиг я договорити як він подивився на мене як на здобич з дуже серйозним поглядом. Він все знав все з самого початку. Чому і звідки взявся цей чоловік я не знаю , но при погляді на нього можу відчути його злу ауру
- в-ви - я тремтів від страху, бо розумів що скоро може статись щось нереально жахливе.
- Фіма ! - почувся знайомий голос однієї людини , подивившись на ліво я зрозумів що то була моя подруга Христя
- нарешті нашли , ти не відповідав на дзвінки тому я захвилювалась. Добре що я зрозуміла що ти тут , а ви хто
- я його фанат хотів взяти афтограф
Христя подивилась на мене і одразу зрозуміла що тут шось не ладне , я лиш кивнув дивлячись на неї
- я його заберу, зараз темно ви теж вертайтесь
Як тільки я сів в її машину , він на мене довився з посмішкою , але його очі дали про себе знати , ніби його голос прозвучав у мене голові з словами " ще зустрінемся"