Розкаяння

Бачивши, як його дівчата мріють про власну міні-кондитерську Сергій вирішив, на правах голови сімейства та старшого брата допомогти їм у цьому. Тим більше, що місця на кухні ставало дедалі менше. Бували дні, коли Соломії було важко впоратися з коржами та кремами - їй на допомогу приходила Світлана та виконувала роботу Соломії. Бувало і навпаки, Світлана отримувала замовлення, але то дитина захворіла, то треба їхати до дантиста - Соломія тут як тут. Дівчата йшли пліч-о-пліч як по життю, так і на кухні. Колосальна підтримка та довіра зробили свою справу і вони ще більше зблизилися. Хоча, в останні роки, Соломія найбільше і спілкувалася із братом та дружиною і люблячи називала їх "своїми найкращими подружками". Хай там як, але Свєта і Сергій дуже підтримували Соломію і вона дуже цінувала їхню підтримку, щирість та вірність. Вони не зрадили, не покинули в скрутну хвилину і зараз, як би важко їм не було, продовжували виручати майбутню, одиноку маму проти якої, здавалося, став увесь світ. Соломія дякувала долі за цих людей і всіляко намагалася допомогти, розрадити, підтримати, адже крім вірної дружби вони ще були єдиною, любою родиною.

Після того, як Соломія дізналася про прихований роман колишнього чоловіка та її студентської подружки Маринки, з якою дівчина ділилася переживаннями та болем в той час, коли "подруга" час від часу заскакувала в ліжко до Андрія, віра у жіночу дружбу та солідарність зникла сама собою.

Колега по роботі, з якою товаришувала Соломія впродовж тривалого часу, теж підтвердила правило "тримання якнайдалі від подруг". Не встигла Віола дізнатися про те, що Олексій одружений, як все бюро і більшість людей за його межами, шушукалися та тикали в Соломію пальцем зі словами:

От стерво, чоловіка з сім'ї забирає! Там же дитина і вагітна дружина! - галасувала жіноча частина колективу.

Переживаючі й без того болючі моменти, майбутній мамі, котра була обдуреною людьми та нещасною, як жінка, були неприємні такі висновки людей, які нічого не знаючи про ситуацію бралися судити Соломію. Але то все було вже позаду. Попереду - світле майбутнє, щирі та вірні люди і віра у краще!

Олексій, як побита собака час від часу прибігав до Соломії, але жінка бачачи його на екрані домофона, просто вимикала звук дзвінка та не відчиняла двері. Молода жінка сама собі дивувалася, адже ще зовсім недавно вона життя собі не уявляла без цього чоловіка. А тепер? Тепер вона дивилася на нього зовсім іншими очима і бачила звичайного чоловіка, симпатичного, але не більше. Це був зовсім інший, чужий Олексій до якого душа Соломії більше не линула, а серце не здригалося при його появі. Все знищила його брехня, жорстокість та невизначеність. Та й що казати, Олексій, хоч і нав'язувався, але вже не так наполегливо і переконливо. Мабуть, його сімейна драма вже почала займати дальню полицю в серці, а відповідно й не так надокучала нестерпною образою та порожнечею. Та й швидше за все, чоловік уже встиг переключитися на увагу до "нової жертви", адже хай там як, але Соломія хоч трохи, та вивчила його характер і знала, як реагувати на його зміни. Може це й на краще, бо кожна людина має право на щастя, скільки б зроблених помилок не мала за своїми плечима. 

Майбутня мама впевнено й рішуче розірвала всі зв'язки з цим чоловіком, цим самим звільнивши себе від тяжких кайданів, які останнім часом міцно тримали її у безпросвітній темряві. Соломія стала щасливою вперше за багато років вона світилася від щастя просто так, без приводу та причини. Вона бачила щастя в усьому - в морозному, зимовому ранку, запаху свіжозвареної кави, метушливим рухам синочка в животі, скрипі ламінату, розлитих племінниками фарбах на щойно випраному простирадлі. Але одного, все ж таки, не вистачало для повного щастя - безпеки. До недавнього часу Соломія не здогадувалася, що можна боятися ходити вулицями, заходити до офісу та читати вдома на самоті улюблену книгу. Дякуючи Максиму та Сергію життя молодої жінки по-троху почало повертатися у звичне русло. Максим… молода жінка відчувала себе винною в своєму рішенні колись, щодо вбивці коханої Максима, але будь-які намагання поговорити з ним про це закінчувалися суперечками та чоловік переставав реагувати на слова і зі скам'янілим, мармуровим обличчям різко перескакував на іншу тему. Здебільшого, це була тема Соломіїного захисту та убезпечення її від шахраїв та шантажистів.

Неозброєним оком було видно, як розмова про загиблу наречену була й досі болючою для Максима, а ще більше його гризло те, що він так і не зміг покарати винного у її смерті, скоріше навпаки - знайшовши винуватця, чоловіку довелося змиритися з несправедливим виправданням від найкращого адвоката в місті.

Максим подавав апеляцію у суд, але й там впіймав облизня, адже вирок так і не змінили. Звісно, чоловік довго думав, перш ніж погодитися на пошук шантажиста тієї, яка знехтувала честю та пам'яттю його нареченої, і він був категоричним щоб не допомагати цій особі. Але все ж, добре подумавши, він збагнув, що його кохана була б проти такого рішення і всіляко б намагалася захищати оточуючих. Тому рішення було прийняте на користь Соломії Карпович, яка і не здогадувалася про те, як щиро ненавидить її принциповий слідчий - Максим Вікторович. Так само вона не знала, чого коштує йому щоразу бачивши Соломію знову і знову переживати тривожні події минулих років. Саме з цієї причини він її уникав та намагався зв'язуватися лише через Сергія.

Радісна новина про викуплене місце для кондитерської спантеличила жінок. Їх радості не було меж, адже зовсім скоро їх мрія здійсниться. Крім просторої кухні та професійних духових шаф, спеціального обладнання та плит, можна буде частувати гостей своїми солодкими виробами та фірмовими напоями. 

Соломія та Світлана з нетерпінням чекали дня, коли оформляться всі необхідні папери та можна буде поїхати подивитися на свою майбутню солодку майстерню.

Майбутня мама з нетерпінням чекала появи на світ свого любого малюка. Але чим ближче була дата пологів, тим страшніше було жінці. Вона переживала, щоб усе минуло добре. Її непокоїло, чи впорається вона сама з малюком, адже твердо вирішила після пологів повернутися до себе на квартиру, щоб не обтяжувати життя брату і його сім'ї. Соломія вірила, що полюючого на неї знайдуть і вона зможе зі спокійною душею перебувати сама вдома та не обертаючись і не кваплячись ходити вулицями разом зі своїм малюком. В момент мрій і роздумів у жінки задзвонив телефон і вона швиденько відповіла на дзвінок: