Новий замах

Час минав, а кондитерський талант Соломії ріс мало не щоднини, а щогодини. Кількість замовлень збільшувалася, як і навантаження майбутньої мами, але вона була щасливою робити те, чого бажала її душа.

Листи з погрозами стали приходити до тимчасового помешкання жінки, але Максим плідно працював над розкриттям цього злочину. Рятувало Соломію те, що вона була не сама. Тим більше, приїхала Сергієва дружина з дітьми і вона всіляко підтримувала Соломію. Навіть взялася допомагати з випічкою, стала її особистим асистентом. До речі, Світлана, теж поневолі почала закохуватися у солодку справу і стала задумуватися про зміну професії після декретної відпустки, яка закінчувалася через рік. Свєтка, як ніжно називали її Сергій та Соломія, бажала покинути той задушливий банк та одвічні проблеми його клієнтів і попливти вільною, солодкою течією.

Чудово, Свєтуль, - ніжно казав Сергій, - будете з Соломійкою чаклувати у кондитерській та майстерні шоколаду, а ми з дітьми будемо ласувати вашими смаколиками і станемо величезними, як повітряні кулі та неповороткими, як колобок, - сміявся Сергій за вечірнім чаюванням у колі сім'ї.

Я вже думаю над цим, - щиро сміялася у відповідь Світлана. - Але повітряні кулі розвертати не буду, тому, шановні, вам доведеться займатися спортом та наматувати круги навколо стадіону. Навіть - найменшеньким, - ласкаво усміхнулася жінка своєму меншому синочку.

В такі приємні та щирі моменти Соломія забувала про все на світі та насолоджувалася щастям. В цій сім'ї вона дійсно була щасливою та улюбленою. Її любили по-справжньому, не за якісь заслуги чи досягнення. Майбутню маму любили просто так - невимушено, щиро та без умов і вимог.

Того дня молода жінка насолоджувалася першим грудневим снігом. Він був такий м'який та лапатий, що дівчина відчувала себе дитиною і ловила холодні сніжинки долонями та, навіть, язиком. Їй було весело та приємно, на мить вона встигла забути про три замовлення на завтра і про шантажиста, який бажав крові. Що вона могла йому дати? Бюро переписала на колишнього свекра, нерухомості власної не мала, великих накопичень теж. Була у неї лише улюблена машина та зйомна квартира, на яку останні півтора місяці жінка навіть не навідувалася, проте, сумлінно платила за комунальні послуги. 

Приємні думки та гарні емоції перервав молодик, який обігнавши Соломію на тротуарі, вирвав у жінки з рук сумку, та штовхнув її у клумбу. Налякана майбутня мама в останній момент встигла ухопитися за металеву опору, на якій в теплу пору року вивішують квітучі вазони. Цього разу Соломії пощастило, адже вона могла впасти і поставити під загрозу життя майбутнього малюка. Після того, як бідолашна жінка трохи оговталась, вона потихеньку стала рушати назад. Її переслідував страх і за кожним кроком вона озиралася, аби переконатися, що зловмисник за нею не йде. Дівчині здалося, що той силует вона уже бачила, крім того, чоловік, який напав на жінку здавався їй доволі знайомим.

Прийшовши додому Соломія розказала про все Світлані. Жінка відразу набрала номер Сергія, а той - Максима. Телефон, гаманець та ключі від дому були в Соломіїній сумці, тому, вона лишилась без засобу зв'язку та доступу до вхідних дверей у квартиру. 

Сергій одразу вирішив цю проблему та зателефонував майстру, який от-от мав приїхати змінити замки.

Максим тим часом ретельно відпрацьовував версію з шантажем та знаходив щоразу нові обставини у цій, достатньо заплутаній, справі. Йому вдалося взяти та допитати водія червоного "Фіата", який довго грав у мовчанку, але, зрештою, почав говорити. З нього доводилося витягати буквально по слову. Воно й не дивно, адже підозрюваний розумів, що за його брудні справи по голівці не погладять, а за все в житті треба платити. Він і платив за колись зроблені для нього добрі справи. Як кажуть "Час розплати настав" і доведеться викласти суворому та принциповому слідчому всю правду-матінку. Бо якщо Максим буде копати далі, то закопає підозрюваного років на 20 суворого режиму.

Макс розумів, що підібрався дуже близько до істинного злочинця, і загубивши свого поплічника той почав діяти "на одинці", адже не підозрював, що спільник уже кілька днів у СІЗО і  починає свідчити проти нього.

Олексій все ж ніяк не давав спокою Соломії і постійно нагадував про себе. Він не давав молодій жінці спокою та постійно переслідував, дзвонив, просив зустрічі. Соломії іноді здавалося, що в нього через негаразди в сім'ї починає їхати дах. Він став дуже знервованим та запальним. Це вже був не той чоловік, з яким жінка почувалася коханою та бажаною.

Олексій дізнався гірку правду про те, що дружина носить під серцем не його дитину. Він остаточно злітав з котушок та не міг контролювати своїх емоцій. Дружина, попри всі його заборони, якимось дивним чином забрала дочку та полетіла з коханцем за океан. А "скривджений та ображений життям" чоловік залишився при своїх інтересах. Він знаходив собі виправдання та думав, якби дружина не сказала йому, що вагітна, то вони б давно розлучилися і зараз він був би з Соломією, а так… Він не полишав надії, що молода жінка його пробачить та буде з ним. Олексій не міг зрозуміти, навіщо, вже колишня дружина, маючи коханця та знаючи, що дитина не від законного чоловіка, розіграла такий спектакль. Він, мабуть, забув, що ображена жінка, то страшна сила, адже саме скривджена особа прекрасної статі здатна на таку помсту та підлість, до якої не додумається жоден чоловік. 

А Соломія? Що відчувала Соломія? Несподівано для неї самої її почуття почали затихати. Вони вже не пекли у грудях та не боліли в душі. Жінка здобула таку омріяну свободу і щастя. Так, так, саме щастя! Не дивлячись на загрозу, яка все ще висіла над нею, жінка могла вільно та легко дихати. Крім жалю, до Олексія вона нічого більше не відчувала. Їй було щиро його жаль, адже його звичний образ життя різко змінився і він почав втрачати все: сім'ю, роботу і навіть "запасний аеродром". Останній варіант теж вислизав, як вода крізь пальці, і чоловік це чудово розумів. А все могло б бути інакше! Якби він все-таки тоді розлучився та допомагав дружині фінансово, Соломія була б зараз разом з ним. Вона б ним дорожила та здмухувала б пилинки, а так… У нього настав кризовий період і він більше не хотів зв'язків з жінками, адже "Ідея-фікс: Повернення Соломії" зазнавала фіаско. Це був швидше, спортивний інтерес, паоанойя, аніж щирі почуття до жінки і бажання бути поряд з сином.