Прощання з бюро

Після виписки з лікарні Соломія відправилася з Сергієм додому. Вона була щаслива, що кризова ситуація минула і з її дитинкою все добре. Лікар на місяць призначив гарні, седативні препарати, які здатні забезпечити міцний сон та відігнати негативні думки.

Максим та Сергій в один голос радили Соломії переписати свої акції на Петра Степановича, колишнього свекра. Але з іншого боку, вони розуміли й те, що наражають його на небезпеку. Тому як би там не було, вони повинні якомога швидше розплутати цей вузол та знайти тих, хто за всім цим стоїть.

Сергій відклав усі свої справи, які не потребували нагальної роботи. Він розумів, що крім нього сестрі нема на кого сподіватися, а залишати її одну в небезпечній ситуації він не буде. Домовившись про зустріч, пара під'їхала до нотаріуса та підписала всі необхідні папери для того, аби віддати пакет акцій їхньому колишньому власникові. 

Соломія була розчулена, адже саме тут пройшло вісім років її життя. Саме сюди вона двадцяти річною студенткою прийшла на практику і залишилася на довгий час. Саме з цим місцем пов'язано багато різних, життєвих подій, як хороших, так і поганих. Молода жінка не вагалася ні секунди, коли підписувала папери на відмову від акцій. Можливо, при інших життєвих обставинах вона б і не подумала так чинити, але життя зробило так, що дівчині прийшлося обирати між двох шляхів - материнство, або бізнес.

Після нотаріуса Соломія поїхала в Юридичне бюро, аби зібрати речі та скликати нараду та попрощатися із працівниками. До бюро жінку підвіз брат. Дочекавшись, поки сестра зайшла в приміщення, чоловік поглянув у дзеркало заднього виду, в якому помітив автівку, що від лікарні плелася  за ним. Все б то нічого, але Сергій згадав про яскраво-червону, двохдверну машину, про яку говорила жіночка-ксерильниця. Завдяки тихій та злагодженій роботі Макса, зловмисник навіть і не здогадувався, що теж є об'єктом спостереження силових структур. По новому, незареєстрованому номеру Сергій набрав Максима:

Привіт, друже! Ну що, ми побули в нотаріуса та переписали акції. Далі, як і планувалося - ми приїхали до бюро, я прослідкував, щоб сестра без подій зайшла в офіс. У дзеркало заднього виду помітив яскраво-червоний Фіат, який вів нас ще від самої лікарні. Планую ще постояти, подивитися, що він робитиме - чекатиме на Соломію, або ж рушить з місця. Хоча, чесно кажучи, я б прямо зараз пішов і взяв би його за горлянку.

Не смикайся, друже. Можеш все зіпсувати і тоді всі докладені зусилля полетять коту під хвіст, - серйозно сказав Макс. - Слухай, посидь поки що в машині, поспостерігай за діями мисливця, а я візьму хлопців та зараз під'їду до бюро. Можливо, ми зловимо його на гарячому! - задумавшись сказав Максим.

Тим часом Соломія прощалася зі своїм кабінетом збираючи найнеобхідніші речі. Вона навіть не здогадувалася, що за стінами її офісу назрівають такі серйозні події, пов'язані з нею. Якби не Сергій, вона б не знала, що й робила б. Адже, хоча вона й була професійним, висококласним адвокатом, та слаба, беззахисна жінка, все ж таки, брала гору і їй доводилося потрепати від чоловічого насильства і шантажу.

Розбираючи стпрі папки, Соломія побачила, що окремо в нижній шухляді лежала справа трирічної давнини, яка чомусь досі не була віднесена до архіва. Здмухнувши слой пилюки жінка відкрила справу і почала вчитуватися у її зміст. Прочитавши документи кілька хвилин - вона зблідла. Це була справа, яку вів прокурор Забродський Максим Вікторович про ДТП на пішохідному переході, внаслідок якого загинула молода, вагітна жінка - наречена прокурора.

Соломія пригадала, що всі дані вказували на правильність перетинання шляху загиблою. А от підсудний здав аналізи, які показали вміст сильного наркотика у його крові. Ще тоді Соломія Олександрівна звинуватила прокурора за "Необ'єктивне бачення даної ситуації", адже "власне горе не дозволяє йому правильно володіти інформацією".

Соломія свідомо викинула результати аналізів, підробивши їх на негативні, а загиблу - зробила порушницею та винуватицею ДТП. Замість десяти років суворого режиму, які просив прокурор, вбивця отримав рік умовно, завдяки продуктивній та не зовсім чесній праці Соломії. Чи могла адвокат вчинити інакше? Звичайно, що могла, адже людський фактор ніхто не відміняв. Але Соломія тоді вирішила долю людей, зробивши невинно загинувшу жінку винуватицею трагедії, а того, хто під кайфом вбив її ще з ненародженим малям - Соломія Олександрівна виставила, як постраждалого, знаючи, як все було насправді. Вона хотіла довести Андрієві, що є найкращим адвокатом, майстром своєї справи. Жінка хотіла заробити якомога більше грошей для проведення процедури ЕКЗ, щоб отримати ще один шанс на материнство. Соломія не могла в той момент вчинити інакше, або ж просто намагалася себе виправдати.

Сором, розпач, сльози. Скільки ще чужих життів вона встигла зламати своїм професіоналізмом? Можливо, те, що відбувалося з її життям було тільки її заслугою? Винним вона давала шанс виправитися, а постраждалих карала, бо вважала це правильним.

"Як тепер дивитися в очі Максимові? І чому він, взагалі, взявся після всього цього мені допомагати? В тій ситуації я б могла вчинити інакше, але не вчинила"... - сумно розмірковувала Соломія.

Поглянувши на годинник жінка з жахом згадала, що запізнюється на нараду. За кілька хвилин жінка була в залі для засідань.

Добрий день, шановні колеги. Ми зібралися тут, аби обговорити кадрові зміни та...попрощатися, - сумно сказала жінка. - Справа в тому, що бюро повернулося до свого попереднього, законного власника, і він призначив мого замісника - Володимира Івановича виконувати обов'язки управляючого. Все інше буде так, як було, принаймні, перший час. А там власник буде сам повідомляти про кадрові зміни та перестановки. Дякую вам за співпрацю, віру й підтримку. Як би мені не було важко, але я з вами прощаюся, - ледве беручи себе в руки, завершила промову Соломія Олександрівна.

І Ви навіть не будете нас провідувати? - запитала адміністратор Галочка, яка з першого дня потоваришувала з начальницею.