Боротьба

Хвилювання незабаром, все ж, дало про себе знати і Соломія крім безсоння відчула нестерпний біль внизу живота. Розуміючи, що життя її дитини може опинитися під загрозою, жінка зателефонувала своєму приватному лікареві, який спостерігав її вагітність. Спеціаліст наказав залишатися вдома і не робити різких рухів, тут же відправивши до жінки машину невідкладної допомоги. За годину вагітна жінка була доставлена до найкращої клініки Харкова і над нею вже чаклували два спеціалісти.

Що ми маємо, - сказав лікар УЗД, - так, загроза передчасних пологів. Загроза відшарування плаценти та подвійне обвиття плоду пуповиною. Вам стать казати? - між іншим запитав лікар УЗД.

Так, якщо вже видно, то кажіть, - усміхнулася стривожена за стан малюка Соломія.

Хлопчик! Розвивається добре, як на свій термін. Наші спеціалісти Вас підлікують і все буде добре, не хвилюйтеся - ви з дитиною в надійних руках, - доброзичливо запевнив жінку лікар-узист.

Так, моя голубонько, все ж таки Ви не почули моїх рекомендацій, коли я наполягав на відпочинку та релаксі, а тепер - Ви тут. Значить, поки я не переконаюся, що з Вами та малюком все буде добре, навіть не подумаю відпускати вас додому. І не дивіться на мене так - не подіє, - намагаючись бути суворим, сказав гінеколог. - Їдемо в палату і ніякі відмови не приймаються!

Соломія схвально кивнула головою і прийняла до уваги всі вказівки лікаря. Жінка не від сторонніх знає, як боляче та страшно втрачати дитину, тому вирішила робити все те, що скажуть лікарі і знаходитися в лікарні стільки, скільки знадобиться для повного одужання та безпеки малюка. Молода жінка розуміла, що це її останній шанс на материнство, який попри всі її помилки та невірні кроки, вирішила подарувати доля. Вагітна жінка не могла ігнорувати небезпеку цього разу, і ладна була відчайдушно боротися за найсокровенніший у світі дар - власну дитину.

Після обстеження та здачі аналізів до палати дівчини зайшла люб'язна медсестра, аби спитати як вона себе почуває та поставити крапельницю. Кілька годин Соломія спостерігала, як краплина за краплиною, у вену вливається цілюща рідина, здатна зробити її здоровою та щасливою. Години проведені в самотності зморили жінку і вона задрімала. Згодом її пробудив шум за дверима. То був лікар з медсестрою, вони прийшли перевірити стан пацієнтки та її малюка. Масштабних зрушень у кращу сторону не було, так само як і погіршення її фізичного стану. А це вже добре - думала Соломія, а лікар підтверджував її думку.

Не дивлячись на годинник, жінка зрозуміла, що вже вечоріє, адже холодне, осіннє, рожево-червоне сонце повільно сповзало за лінію горизонту, ніби, його силоміць тягли величезні, невидимі канати.

Дівчину приїхав навідати Сергій, який сказав, що все обов'язково буде добре і незабаром вона одужає.

Ти б краще не думала про казна що, а поміркувала б над ім'ям майбутнього спадкоємця, - серйозно сказав Сергій.

Дійсно, - задумалася Соломія, - я знаю, що в мене буде син, але досі не подумала над його іменем. Зазвичай, ім'я придумують обоє батьків, - сумно зітхнула жінка.

Соломіє, скільки можна? Скільки разів повторювати - забудь ти його! Знайдеш собі ще нормального чоловіка! А хоч і не знайдеш - подаруєш малому сама все те, чого не взмозі подарувати багато батьків. Чуєш, забудь і не думай! Не гідний він тебе! Та й взагалі, чесна людина з високими моральними цінностями не піде наліво лише тому, що жінка не так поглянула, чи не приготувала вечерю. Розумієш, Соломіє, порядність - вона або є, або її немає і крапка. Ти ж розумна людина, постарайся думати не серцем, а головою і ти помітиш, як життя зміниться на краще, - спокійно висловив власну думку Соломіїн брат.

…… - молода жінка мовчала у відповідь, - Мабуть, ти маєш рацію, Сергійку. Але ж я не знаю, як мені викинути його з голови, - поклала дівчина голову Сергієві на плече.

Час притупить біль і трохи полегшить страждання, вір у це, сестричко, і бережи себе та малюка. З малим ти гори звернеш і забудеш про того зрадника. Подякуй йому за дитину й живи далі! Ти зрозумій, ти будеш для нього лише запасним варіантом. Ти цього хочеш? Тобі це дійсно потрібно? Звісно ж ні, - не чекаючи Соломіїної відповіді продовжив проповідь Сергій. - Розрулимо з твоїм бюро - пропало б воно пропадом, і обіцяю допомогти тобі з кондитерською. Або кафешкою, або міні-пекарнею. Твій брат - архітектор, врешті-решт, - усміхнувся Сергій взявши сестру за руку.

Як я рада, що ти в мене є! Дякую тобі за це, голубчику мій рідненький, - притулилася сестра до брата.

Після того, як Сергій пішов Соломія залишилася сама. Матері вона не хотіла казати про лікарню, щоб зайвий раз не турбувати її хворе серце та високий тиск. Подруг теж з часом усіх розгубила, а ті, що лишилися, скоріше, колеги по роботі, однодумиці.

Жодні розважальні журнали не допомагали, майбутня мама намагалася дивитися телевізор, але попри всі старання думки її були десь далеко. Подумки жінка знову поверталася на тепле, лагідне море в якому вони плавали з Олексієм, мріяли, раділи життю. Молода жінка все ще сумувала за чоловіком та мріяла, що вони будуть разом. Хоча, ще невеличка надія на це жевріла в Соломіїному серці, але з кожним днем вона все більше згасала. Не впоравшись зі своїми емоціями дівчина по пам'яті набрала сокровенний номер і почула у відповідь надокучливі гудки. Їй ніхто не відповів. Вона дзвонила знову і знову, але відповіді так жодного разу і не отримала. Соломії було соромно за власну наполегливість і вона й на цей раз знайшла виправдання Олексію. Він зайнятий на роботі, звісно, що до нього зараз не додзвонитися. Тільки-но він трохи звільниться, то обов'язково її набере.

Минула година, дві, три, але часу в Олексія так і не знайшлося. Дивуючись власній настирності та надокучливості Соломія написала повідомлення: " Я у лікарні, наша дитина в небезпеці", та довго вагалася - відправляти чи ні. Подумавши декілька хвилин молода жінка натиснула опцію "відправити" і з нетерпінням чекала відповіді від чоловіка. Але в той вечір вона так і не дочекалася, як і в наступний і позанаступний. Звісно, Олексій був зайнятий, але… Вона розуміла, що все ж таки він уже не відповість. Побачивши її дзвінки та повідомлення три дні мовчати - треба мати велику силу волі. Або не мати нічого людського взагалі. Хіба так ставляться до коханої жінки, навіть, якщо вона вже колишня?