Сказати, що після розмови з Олексієм їй стало легше - Соломія не могла. Але вона отримала багато відповідей на питання, які її мучили протягом тривалого часу. Збираючись в бюро жінку налякав дзвінок у двері, якого вона не очікувала.
Хм, так рано навіть мама не приїздить. Хто б це міг бути? - запитувала сама в себе молода жінка зазираючи у дверне вічко.
Але за дверима жінка нікого не побачила. За пару хвилин Соломія відімкнула всі замки та відчинила двері. До її ніг впав лист, який був заклеєний у білий конверт. А ні свого прізвища, а ні зворотної адреси на ньому не було. Жінка напружилась, адже їй здавалося, що після звернення до приватного детектива ці шпигунські ігри закінчено, але, виявляється, вони тільки починаються. Кому і що від неї потрібно - жінка не знала, але судячи з погроз від неї вимагали сплатити борги Андрія, який давно зник без вісти і його всі вважали мертвим. З тривожними думками Соломія відкрила конверт та дістала навпіл згорнутий, надрукований на комп'ютері лист, формату А4.
" Ти не розумієш по хорошому? Буде тобі по поганому! Віддаси не тільки бюро, а ще й душу, стерво. Тільки спробуй піти в поліцію, або до того приватного недо-слідчого - залишишся без голови, обіцяю!"
Соломія була в розпачі. Дівчина розуміла, що це вже не чиїсь дурні погрози і злі жарти. За нею насправді стежать і хочуть забрати бюро. З ким можна поговорити про це? З ким порадитися? Чи є сенс іти до поліції? Там вони навряд чи слухатимуть дівчину, лише посміються над нею та скажуть:
От коли вб'ють - тоді й приходьте.
Ні, жінка не могла так ризикувати. Адже тепер крім себе самої вона мала думати і захищати свою дитину. Але що робити? А що, якщо її телефон прослуховують? Що, як за нею постійно стежать? А якщо це ті люди, які вбили Андрія і не дали можливості знайти його тіло, то чого їм коштує так само вбити вагітну жінку, щоб вона вважалася безвісти зниклою? Соломія не знала, як їй бути. Але вона розуміла, що не можна розраховувати на допомогу від приватного детектива також. Потрібно шукати надійну людину, яка вийде на злочинців та покарає їх.
Вдягнувшись тепліше, адже на вулиці так само гримів осінній, холодний вітер, Соломія вийшла з під'їзду. Улюблена машина зустріла жінку теплом та комфортом. Дівчина прийняла рішення їхати в бюро, але закривати очі на сьогоднішнього листа вона не могла. Приїхавши до офісу Соломія набрала братові зі стаціонарного телефону та попросила терміново приїхати. Зрозумівши, що щось сталося, Сергій покинув усі справи і мерщій примчав до сестри.
Привіт, що сталося? - забігаючи до кабінету Соломії питав захеканий чоловік.
Привіт, сідай, - серйозно сказала молода жінка. - Я не знала, до кого ще можна звернутися, тому знову покликала тебе на допомогу. На, читай - дівчина протягнула листа Сергієві.
Чоловік читав нахмуривши брови. Потім перечитував знову і знову. В повітрі повисла тиша. Подумавши ще з хвилину Сергій сказав:
Так, справи, звісно кепські… Пригадую, що ти відвалила солідну суму приватному детективу, а толку, як бачимо нуль. Поліція теж не варіант. Треба думати, як впіймати цього письменника, тоді все й проясниться. Але для полювання нам потрібна надійна людина, яка зможе передбачити форс-мажор та допоможе уникнути його. І ще, сестричко, жодних різких рухів. Намагайся жити, як і жила, нікому нічого не кажи по телефону, і взагалі мовчи про це та веди себе, як зазвичай. Розумію, що все заходить далеко, але зараз не треба зайвий раз смикатися, - завершив промову Сергій.
Я старатимусь, але мені дуже страшно, - стурбовано відповіла дівчина.
В цей час для тебе небезпечно залишатися самій, та й ростеш ти не щоднини, а щогодини, - посміхнувшись показав на округлений живіт Соломії, - це ускладнює задачу. Слухай, сестричко, а переїзди до нас, поки все не владнається, га? Моє сімейство поїхало до Світланиних батьків, а коли повернуться - не будуть проти, та й місце дозволяє. Тим більше малі дуже тебе люблять, і тобі не буде так самотньо, - захоплено сказав Сергій.
Навіть не знаю. Це так неочікувано, - розгубилася Соломія.
Проте, я знаю, з роботи поїдеш додому, збереш найнеобхідніші речі, а потім їдеш до мене. Великі валізи не пакуй, якщо за тобою стежать, а вони стежать, я упевнений, то щоб хижаки ні про що не здогадалися.
Добре, братику, зроблю все так, як ти кажеш. А Світлана точно не буде проти? - ніяковіючи запитала Соломія.
Ну ти Свєтку не знаєш? Вона сама мене розірве, якщо дізнається про те, що я лишив тебе в біді. Ну і якщо хочеш її задобрити - допоможеш їй на кухні, а то вона все мріє про помічницю, - посміхнувся Сергій. - До речі, я згадав! У мене однокласник, толковий хлопець, працює в поліції, якимось там начальником. Так от, він ще той борець за людські права і справедливість. Хабарів не бере, мажорів не відмазує, своїм вище стоячим ставить палиці в колеса своєю принциповістю і категоричністю. Я сьогодні ж ним зустрінуся і покажу листа. Цікаво почути його думку, - сказав Сергій.
Того дня Соломія поїхала додому з бюро о шістнадцятій годині. Зайшовши до квартири вона оглянула оселю і відразу визначилася із тим, що їй потрібно брати. Але прикинувши скільки ці речі займуть місця, коло звузила наполовину. Але все одно багато. Довелося взяти лише піжаму, косметичку, комбінезон та ноутбук. Тим більше, у більшість зі своїх речей жінка вже не влазила, тому й вирішила нічого з собою не брати. Зібравши найнеобхідніше Соломія перевірила розетки та газову плиту. Трішки пострявши у порозі жінка дала собі слово, що скоро сюде повернеться і обов'язково буде щасливою. З посмішкою вона зачинила за собою двері та вийшла на вулицю. Два невеличкі пакетики не привертали увагу сторонніх і зовсім не вказували на те, що жінка їде з дому на невизначений термін.
По дорозі до Сергія жінка заїхала в магазин. Вона купила дещо з продуктів та змінне взуття. Також жінка не утрималася від спокуси купити сортову орхідею, яка стояла біля каси та розраховувала на те, що якась любителька флори забере її з цього злощасного місця та повезе до своєї затишної домівки, забезпечивши нормальними умовами.
#2159 в Детектив/Трилер
#866 в Детектив
#9965 в Любовні романи
#3859 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 23.03.2021