Кохання з першого погляду

Того ранку Соломія дуже хвилювалася перед останнім екзаменом літньої сесії. Хоч і не вперше " здається", але страх завалити екзамен та піти на перездачу був сильніший, ніж її впевненість у власних знаннях. Зібравшись із силами дівчина на ходу допила чашку зеленого чаю та покрутилася перед дзеркалом.

Ніби все в нормі - посміхаючись шепотіла про себе красуня. - Хоча - ні, губи забула зволожити. 

Шаршава, загрубіла шкіра на губах якраз невчасно почала злазити та щеміти. Треба ж було морозива на пляжі полизати. Нанісши гігієнічну помаду на губи, Соломія відчула, як з них зник дискомфорт. А  натомість з'явилася впевненість у власних силах та своїй неповторності.

Ну нічо, ще один, фінішний стрибок - і я у бабусі на дачі, - омріяно щебетала на увесь голос дівчина. - Хоча, який там стрибок, так, незначний поривчик. Адже тверда четвірка у мене автоматом і так є, але ж так хочеться побачити у заліковці "відмінно". Та й що там приховувати, підвищена стипендія зайвою не буде.

На такій позитивній ноті, дівчина підхопила сумку, вскочила у балетки та легким рухом руки замкнула вхідні двері квартири. Ліфт був зайнятий. Зазвичай, зранку та після четвертої години у ліфта настає " час пік", " ліфт пік" жартома казала дівчина.

Аби не втрачати безцінного часу, Соломія побігла до сходів. Спуститися з шостого поверху не так уже й складно, тим більше, що таку справу дівчина дуже любила. Навіть у 20 років вона любили перескакувати через сходинки, як колись, у далекому дитинстві.

Вискочивши на вулицю Соломія радісно привіталася з сусідськими бабусями, які з самого ранку " охороняли" вхід до під'їзду та дихали свіжим повітрям. Робили дві гарні справи одночасно.

А повітря… Воно дійсно було пахучим. У ньому відчувалися нотки меду, легкої ванілі та свіжоскошеної, молодої трави. Де-не-де різко бив у носа запах смогу, але без нього в мегаполісі, на жаль, нікуди не подітися. Дівчина швиденько дісталася до зупинки й стала очікувати свого тролейбуса. Пекуче, червневе сонце, надокучливо світило в очі Соломії, ніби хотіло, щоб вона пропустила важливий екзамен та поїхала швидше на зустріч з природою.

Думки дівчини непомітно обірвав звук автомобільних гальм, які зі страшним скреготом терли дорогі шини об розплавлений сонцем асфальт. Автомобіль різко загальмував і дав задній хід, звернувши на себе увагу людей, які поринувши у власні думки, ідеї та плани, чекали на зупинці свій транспорт. Соломія теж повернула голову, аби подивитися, що сталося. Яка ж причина різкої зупинки білого " БМВ" останньої моделі? Голос, який вона почула, остаточно повернув її в реальність:

Дівчино, в джинсовому сарафані, - приємним, впевненим голосом сказав чоловік, - ви не мене чекаєте?

Його зухвалість та впевненість збентежили Соломію, але вона всім своїм видом старалася не видати свою, не властиву для неї зацікавленість. Вона ж не вперше бачить такий вид залицяння, та й машини у попередніх залицяльників, які потерпіли фіаско були не гірші. Дівчина не впізнавала себе. Вона затремтіла, немов, осиковий листочок на сильному, осінньому вітрі. Дівчина відчувала, що ось-ось зірветься і полетить у безодню, варто лише вітрові подути сильніше. Ніби удар блискавки пронісся по її молодому тілу та потрапив прямісінько в серце.

То куди вам їхати - запитав молодик у дівчини, ніби вона з ним мільйон років знайома.

На Індустріальну 77, - стараючись контролювати свій голос відповіла Соломія, впевнено сідаючи в машину, яка чекала на неї з широко відчиненими дверцятами.

То ти в юридичному навчаєшся? Адвокатом будеш? Чиновників та злодіїв у законі відмазуватимеш? - Завів розмову молодий чоловік. - А що, гарна справа. Свої люди скрізь потрібні. Ти ж станеш своєю людиною, правда? - щиро розсміявся хлопець та легенько торкнувся Соломіїної руки.

Донедавна таку чоловічу поведінку дівчина зневажала, але сьогодні в один момент все змінилося. Раніше вона ніколи не сідала до незнайомця в машину і не дозволяла нікому так зухвало з собою розмовляти. Але то було ДО зустрічі з ним... своїм лицарем. Вона впізнала його по голосу та посмішці…і зрозуміла, що пропала. Пропала так, як ніколи раніше.

Раптова зупинка автівки трохи повернула дівчину до реальності.

Ваша зупинка, мадам. Ідіть гризіть граніт науки, тільки зуби не зламайте, - з посмішкою сказав хлопець натискаючи на кнопку. 

По звуку дівчина зрозуміла, що двері відімкнулися і можна виходити, але ж тіло вперто відмовлялося йти. Ноги - не хотіли нести її туди, куди ще півгодини тому вона так поспішала. Адже там, на екзамені, не буде його… Знову згадавши про екзамен, дівчина взяла себе в руки і швиденько вискочила з машини. Потрапивши на вузеньку доріжку дівчина чимдуж помчала вперед, лишаючи себе можливості обернутися, щоб востаннє поглянути на СВОГО лицаря, про якого вона так довго мріяла і так швидко відпустила...