Частина 39

Темна непроглядна тьма була огорнута навколо земель, яка не давала побачити нічого. Блукаючи у цих чорних пустелях в повітрі кружляв запах смерті, яка дихала у спину Ордену.

Настав час, коли люди з магами об'єдналися заради однієї мети - життя, яке Морок намагався знищити зі своїми прибічниками. 

Всюди відлунням дзвеніли удари мечів, свисти магії, яка прорізала повітря відбиваючи атаки чорних магів.

Тут панував Хаос та Смерть, які шли пліч-о-пліч одне з одним. Та дечого Зло не врахувало. Адже вони заточені в куполі, який не давав пітьмі просочитися по світу. Орден з добровольцями були у пастці, а тому вони мали знищити ворога, доки купол не пав. Боги покинули їх у цій битві, скинувши на плечі свій тягар, який впав на людство. Чи можливо ні? Де Боги, коли їхня паства потребує захисту від Зла? Чи вони все ж таки втрутилися?

На це існує лиш одна відповідь, проте для цього треба повернутися назад аби дізнатися що сталося незадовго до цієї вирішальної події. І найголовніше: що чи хто привів до цього?

За декілька днів до цього...

В печері пахло залізом та самотністю. Босі ноги ступали по холодному каменю, на якому була кров. Все довкола було не чітким, розмитим. Ніби блукати у легкому тумані. Делін не знала куди вона йде, ноги самі волочили її та вона без упину чула шепіт, який прорізався у її вуха, ніби лезо. Чим ближче вона підходила, тим сильніше чувся шепіт. Він ніби вів її кудись, щоб показати те, що не побачити людському зору.

Шепіт різко вщух, щойно Делін опинилася у темній залі. Лише червоне полум'я освітлювало цю місцину. Посеред печери стояла величезна статуя - дві змії, які були переплетені між собою. Вони були величезні та потворні. Жінка підійшла ближче, щоб розгледіти їх, проте відчула шепіт позаду, а потім хтось звернувся до неї:

— Lanorsi! — шепіт стих, Делін знала що так її прозвали відьми, адже з перекладу це ім'я звучало як вісниця смерті

Вона обернулася довкола, проте на тлі стін розгулювала темна тінь якоїсь істоти - без форми, просто тінь, яка блукала по цій печері.

— Lanorsi. Здається тебе саме так кличуть ті, кому відома твоя слава. — цей голос був тихий, повільний з присмаком хрипоти. Таке відчуття, ніби голос належав старій жінці.

— Покажися, чому ховаєшся у тінях? — Делін чула лише голос, проте не бачила співрозмовника.

— Із радістю, проте після смерті я втратила свій лик. Таке Боги дали мені прокляття за гріхи мого життя. Бути лише безформною тінню. —  жінка відчувала вітер, який торкався її тіла щойно тінь перебиралася з одного місця на інше. — Та мене я певна ти пам'ятаєш.

— Хто ти й чому я тут? — Делін розуміла що це місце нагадує потойбіччя, проте не розуміла чому її душа зараз тут, а не у світі живих.

— Моє ім'я Руда. — жінка почувши це ім'я наповнилася люттю. Це ім'я відьми, яка забрала життя її доньки. — Віриш ти чи ні, проте я прийшла сюди допомогти. — Делін відчула на своїй руці дотик холодного повітря.

— Ти вбила мою дитину! А тепер смієш являтися до мене! — жінка була розлючена. — Якщо ти прийшла просити прощення, то у мене для тебе погані новини! — Делін стиснула кулаки міцніше, на її обличчі застигла маска гніву та ненависті.

— Не буду лукавити, я тут не для цього. Ти ж не думаєш що я дійсно шкодую про скоєне? — голос прозвучав байдуже та холодно. — Та якщо не хочеш, щоб душа твоєї дитини зникла назавжди, то послухаєш мене. — на стіні печери утворилася тінь жінки, яка стояла навпроти Делін.

— І яка тобі вигода з цього? Сумніваюся що у твоєму прогнившому серці є мета допомогти комусь. — жінка з недовірою слухала промову Руди, адже не перестала ненавидіти відьму навіть після її смерті.

— Мертві чують більше ніж живі. На відміну від чорних магів, які служать Мороку я віддаю перевагу служити тільки собі. Якщо Морок заполонить світи, то всі душі, враховуючи мою та сестри зникнуть назавжди. Бо нас поглине пітьма, в якій ми заблукаємо та не знайдемо виходу, доки не станемо одним цілим із тьмою. Мене не тішить така перспектива. Тож замовкни й слухай що я скажу! — Делін відчувала що вона говорить правду, проте не хотіла визнавати цього. Біль, який вона завдала їй притупив довіру до цієї відьми. — Ціль Морока не знищення людства. Він хоче знищити Богів, а ми всі для нього реп'яхи, яких він просто хоче позбутися, щоб не заважали. Та він не знає дечого. Білобог міг вбити все Зло, проте натомість заточив його до Брами, бо якщо порушити баланс добра та зла, запанує інший Бог, ім'я якого Хаос. Багато легенд, які розповідали всім нам - брехня. Не Морок панував на землі до приходу Білобога. Це був Хаос, і повір мені він чекає доки Боги переб'ють одне одного, бо він терпіти не може ні їх, ні людей. Пелена гніву Морока затуманила його розум, жага до помсти, як вічний голод, який він постійно потребує. А тому не бачить істини. Він не здогадується що вбивши Богів він вивільнить найбільше Зло, у порівнянні з яким Бог Темряви - комаха. Баланс добра та зла не можна порушувати, а тому ти маєш зробити дещо. І сподіваюся ти знайдеш сили виконати це.