Частина 37

Юнона знову виплеснула магію по відображеннях, які бігали з одного дзеркала в інше. Зрештою сили почали покидати її й вона впала на коліна від утоми.

— Навіщо ти служиш Мороку? Він просто користується тобою, як і рештою своїх прибічників. — сказала дівчина обертаючи голову довкола, щоб зрозуміти де вона з'явиться цього разу. Проте, істота мовчала. — Назви хоча б своє ім'я!

— Ім'я? — хмикнуло відображення та постало у відображенні навпроти неї. — Називай нас Тінь. Та хіба не байдуже як нас звати? Люди чомусь завжди хочуть всьому і всім дати назви, імена. Ми - сила, темрява, яка вкриває ваші душі у журбі. Ми гнів, який кладе до ніг всіх ворогів. Хіба має значення як нас кличуть? Про всіх нас є легенди, якісь живуть і нині, якісь викривили, переписали, а якісь забули - як нас. Ми живемо у кожній істоті, що є на Землі. Та лише у магів є здатність живити нашу силу. А твоя найсмачніша. Володарю та Марі сподобається.

— Мара? Хто це? — Юнона уважно слухала Тінь, доки та давала хоча б якісь відповіді. Адже будь-яка інформація буде важливою, коли вона повернеться назад.

— Моя матір. — з неприязню поглянула Тінь на дівчину та продовжила. — Богиня смерті та хвороб, яку заточили до підземного царства на тисячі років. Люди стали на бік Білобога, який не міг змиритися що його донька обрала Чорнобога у свої чоловіки. І за це він покарав їх, не пожалкував навіть їхніх дітей - Мару та Морока. Білобог позбавив їх батьківської любові, хоча вони народилися з чистими душами.

— Я чула геть інше. — Юнона підвелася на ноги та підійшла ближче до дзеркал. — В легендах говорилося, що раніше Морок правив на цій Землі та коли Білобог створив своє перше творіння, то Морок знищив його. Саме тому його заточили до підземного царства та закрили за Брамою. — Тінь уважно дивилася на дівчину, ніби її не здивувала ця розповідь.

— Багато ходить легенд навколо Богів та в них лише крапля істини. Зеліна - мати Морока та Мари покохала Чорнобога, через що її батько заборонив являтися на Землю. Адже вона відмовилася повернутися на Небеса. Зеліна була надзвичайно могутня, вона була здатна створювати сильних нащадків, а тому Білобог хотів, щоб вона утворила союз із Перуном. Та коли вона ослухалася його, то поплатилася за це. Володарю Небес було замало. Він так боявся що діти його доньки зажадають помсти, що збрехав решті Богам, ніби то Морок та Мара збиралися знищити світ. І вони заточили їх навіки за Брамою, відкрити яку зможуть лише потомки Зеліни, в яких тече крапля їхньої крові. Та в тобі її найбільше. — Тінь зникла та з'явилася у відображенні позаду дівчини.

— Якщо Морок та Мара такі хороші, то чому ж зараз хочуть знищити Світ? Щось не сходиться пазл у твоїй розповіді. — Юнона намагалася вивідати якомога більше деталей хитрощами, адже Тінь була дуже впевнена у собі.

— Люди самі винні у цьому! Вони забули добро, яке для них проявила Богиня. Вона відкликалася на їхні молитви, коли хвороба вдаряла по близьких. І саме вона забирала недуги, рятуючи їхні нікчемні життя. І чим вони їй віддячили натомість?! Вони допомогли Білобогу заточити Мару до підземного царства на тисячі років. Вони її зрадили. Розбили її серце та кинули в пітьму. Цей біль пробудив нове бажання - помсти. Мара тисячі років плекала цю ненависть, яка поглинула її душу. Та Морок прагне більшого. Ви для нього  маленька ціна, яку він піднесе до вівтаря, щоб стати Володарем нового світу. Світом пітьми. — Юнона дещо збагнула й вирішила, що зараз чудова нагода цим скористатися.

— Коли я запитала тебе про Морока та Мару, то відгукнулася теплими словами лише про свою матір. Чому? Морок хіба не допомагав людям? — Тінь поглянула на неї та хижо всміхнулася.

— Яка різниця, допомагав він їм чи ні? Адже він не помилився, що люди такі ж зрадники як і Боги. 

— Тобто Морок нашіптував тобі, які люди погані і якимось чином після його слів вони зрадили Мару? Треба ж як все вдало для нього збіглося. Ти сказала, що Морок прагне стати Володарем нового світу. Для цього йому треба жертва - нащадок його матері. А чи не приходило тобі у твою довбешку, що він піднесе в жертву твою Матір. Адже вона її прямий потомок, власне як і Морок. Тільки от мені чомусь здається, що себе в жертву він приносити не буде. — Тінь скривилася озлоблено. Їй не подобалося те, що сказала Юнона.

— Він ніколи не вчинить так із нею! Він не зрадник як люди! Вимітайся геть звідси! — Тінь крикнула від чого всі дзеркала тріснули, а уламки розлетілися повсюди змушуючи Юнону вийти із трансу.

— Я знаю істинний план Морока. Наставнице, нам негайно треба повертатися в Лівберд. Він близько. — Білара задоволено усміхнулася Юноні, адже темрява відторгала світлу магію Юнони, отже не змогла її поглинути.