Пролог

Багато тисяч років тому, коли на Землі існувало лише море - Білобог вирішив створити сушу. Спершу створив тінь - Чорнобога та відправив його на Землю створити сушу, що він і зробив. Та Білобогу було мало, він хотів, щоб на Землі запанувало життя. Першим на суші він створив Дерево Життя, з якого згодом народилися чотири Богині: Богиня Матір - владика природи та нового життя, Зеліна - Богиня війни та полювання, Леля - богиня кохання, Хельда - Богиня родючості.

Білобог не міг намилуватися ними, його чадо було миролюбним, добрим та благородним. Їхня краса засліплювала Землю. А найголовніше - прагнули створити нове життя, як і він. Богиня матір торкнулася босими ногами пустої землі й навколо розрослася трава, за нею пішла Хельда й все навколо почало розростатися рясніше, утворюючи нове цвітіння, дерева. Навколо утворилися неймовірні види, Земля зазеленіла, з'явилися квіти та різні плоди. Богиня матір порізалася об траву й крапля крові, яка впала на землю створила нового звіра, після чого Богиня вирішила створити більше. Та Зеліна була засмучена, що її дар приносив лише страждання. Вона вирішила створити своїх звірів, щоб теж принести у цей Світ щось прекрасне й створила вовків. Та вони почали полювати на інших тварин, які створили її сестри й сівши біля дерева гірко заплакала і створила мурах, їх було дуже багато й навіть вони, які були створені нею воювали між собою, як і ворони, які вона створила до цього. Все чого вона торкалася чи створювала приносило кровопролиття й тоді вона заприсяглася нічого не творити.

Леля бачила смуток сестри й відчувала гіркоту від цього, тому вона заспівала навіюючи кохання в її серце, щоб розрадити сестру. Та Леля не знала, що за ними спостерігає Чорнобог, який теж почув цю пісню й закохався в Зеліну.

Він викрав її та відправився до свого підземного царства, де вона народила йому сина - Морока, а згодом й народилася донька Мара.

Білобог розлютився на Чорнобога й наказав повернути доньку, проте Зеліна не бажала повертатися й Білобог заборонив ступати їм на Землю, як і її потомкам. Йшли тисячоліття, син ріс, як і його лють до всього живого. Він ненавидів Творця й прагнув вирватися на Землю, як й належало Богам. Мара була Богинею смерті та хвороб, вона підтримувала брата й створила нечисть та наслала хвороби на творіння Білобога та його доньок. Люди масово почали хворіти та помирати й Білобог був змушений втрутитися. Він зібрав попіл біля Дерева Життя, з якого народилася Зеліна, взяв пряжу її волосся та створив Чашу в яку зібрав по краплі крові усіх її творінь. Він перетворив Чорнобога та Зеліну в змій, а їхніх дітей заточив до підземного царства залишивши лише Браму, яку відкрити не могла жодна жива істота, що існувала в цьому Світі. Він не міг знищити їх, адже тоді б порушився баланс Добра та Зла й на Землі запанував би Хаос, що Творець не міг допустити.

Йшли часи, а Мара знайшла спосіб пропускати нечисть до світу людей і як би Білобог не прагнув знищити нечисть - йому не вдалося. Морок з сестрою помітили, що в день злиття Сонця та Місяця Білобог втрачає свою могуть й Брама слабшає. Проте, щоб її відкрити їм потрібна була Чаша їхньої матері й вони знайшли прибічників. Вони нагородили людей, що мололися до них - чорною магією і тоді Білобог був змушений втрутитися. Він створив дванадцять Жриць, які оберігали Чашу від прислужників Бога Темряви та його сестри. З тих часів Орден "Змії" оберігали та переховували Чашу Зеліни не даючи відкрити Браму прибічникам Володаря Темряви.

З того часу ця історія перетворилася в легенду, яку вважали не більше за вигадку. Та одного дня все змінилося, змушуючи людей знову боротися за своє існування, яке Морок та Мара прагнули знищити. І ця доля випала на плечі героїв, про яких поколіннями складали легенди й ось одна з них...