Частина 15

Зайшовши далі чоловік побачив невеличке озеро, навколо звисали соляні бруньки, які нагадували лід. Озеро було неймовірно прозорим. Та звідкись він почув жіночий сміх, який заполонив всю печеру відлунням. 

– Гості. – знову тиша. – Ще й з подаруночком. – Клавдій оглядався навкруги намагаючись зрозуміти звідки доноситься гул. А Чест стояв на місті ніяк не реагуючи на це. Та й не дивно, адже Водяна не була нечистю, вона була створінням богів, тому він не відчував від неї загрози, лише почав виляти хвостом висовуючи з пащі язик від задоволення. Коли корчмар обернувся до духовидця, то лише закотив очі. Бо той, лащився до дівчини, яка гладила його за вухами, а по його задоволеній морді було видно, що він в захваті від такої уваги. 

– Я вас зачекалася. – трішки знуджено промовила дівчина та перевела погляд на чоловіка. Вона розглядала його з деякою цікавістю, не соромлячись. Вона переміщалася непомітно та дуже граційно. Дівчина була дуже вродливою. Довге, зеленувате волосся прикривало її оголені груди, а інтимні частини ховалися за водоростями, які спадали немов спідниця. Клавдій трішки почервонів, адже не звик, щоб його зустрічали в такому вбранні, проте це тільки більше викликало цікавість у Водяної. Вона ходила навколо корчмаря, торкалася його одягу, волосся. Їй було дуже цікаво, вона так захопилася, що навіть легенько його вщипнула. 

– Ай. – зойкнув Клавдій. – Ти чого? – та дівчина лише ширше розкрила очі, нахиляючи голову то в один бік, то в інший. Та раптом вона втратила до нього інтерес. Вона перевела увагу від нього так же різко, як до цього її приділяла. Та ніби й нічого не чула наблизилася до Делін, яка лежала на ярчукові. 

– Цікаво. – знову нахиливши голову на один бік, а потім на інший знову роздивлялася. Вона ходила навкруги поглядаючи на неї з великою допитливістю. А після, торкнулася її персня. – Ааа, он воно що. – І знову заходилася вдивлятися в риси жінки. – Вона цікавіша за тебе, твої спогади нудніші. Шкода, що я не можу зараз їх поглянути. Та вона сама захотіла сюди прийти. Це дуже цікаво. – дівчина аж підстрибнула від задоволення. 

– Не так швидко. – її радощі обірвав голос Клавдія. 

– Звичайно. – видихнувши Водяна обернулася до чоловіка. – Ти хочеш щось попросити мене, чи не так? – проте, вона не чекаючи на відповідь продовжила. – Я відчуваю, що твої спогади не такі яскраві, як у неї. – вона поглядом вказала на жінку. – Що ж ти можеш мені запропонувати на заміну? 

– Тобі колись дарували спогад першого кохання? – він зробив крок до Водяної, а вона лише підігнула брову від подиву та мимовільно підняла очі до стелі намагаючись пригадати. 

– Ні, не пригадую такого. – поглянувши на чоловіка відповіла вона. – Та від неї я відчуваю сильніші емоції, я хочу її спогади. – плескаючи в долоні, як мала дитина вигукнула вона. 

– Отримаєш, але для цього треба виконати моє бажання, інакше ми прийшли сюди дарма. Ти ж не думаєш, що вона з радістю поділиться спогадом, який мордує її душу, якщо все це буде марно? – зробивши ще один крок до дівчини запитав корчмар. – Я поділюся з тобою своїм спогадом, а після того, як ти виконаєш моє бажання я розбуджу її. У неї теж є бажання, а на заміну вона поділиться спогадом із тобою, який таїться в її серці. Впевнений ти не переживала таких почуттів. – на обличчі Водяної заграла цікавість. 

– Один спогад - одне бажання. – сказала вона та зникла з поля зору чоловіка. – Я пропоную інше. – додала вона, а Клавдій обернувши побачив, що дівчина сидить в прозорому озері. 

– Що саме? – здивовано промовив чоловік. 

– Я зроблю виключення, я здійсню твоє бажання, проте на заміну, я хочу не твій спогад, а два її. – з відблиском в очах проговорила Водяна. – Я пропоную два бажання на два її спогади. 

– Хіба таке можливо? – в голосі корчмаря відчутне роздратування та недовіра. 

– Я ж дитя богів. Звичайно можливо. – вона плескалася в озері майже не звертаючи уваги на Клавдія. – То що вирішив? – Водяна з цікавістю розглядала чоловіка очікуючи на відповідь. 

– Здається, іншого вибору немає. Та спочатку виконай одне бажання. – насупивши брови пробурмотів Клавдій. 

– Гаразд. То про що хочеш попросити? Багатство, славу, могутність? – роздивляючись чоловіка перелічувала дівчина. 

– Ні те, ні інше. – перебив корчмар чим викликав більше цікавості у Водяної. 

– Хмм, тоді я слухаю. – розтягуючи задоволену посмішку сказала дівчина. 

– Справа ось в чому. – щойно Клавдій договорив, як Водяна вигнула від подиву брови. 

– Ти вмієш дивувати. – дівчина різко вистрибнула з води та направилася до чоловіка. – Буде по твоєму. – вона потягнулася до соляної бруньки, закрила очі, від чого брунька засяяла зеленими вогниками, а потім осяяло й всю кімнату. – Готово. А тепер буди цю красуню, натерпиться познайомитися з нею. – та вказала на жінку, яка міцно спала на спині Честа.