Частина 9

Гончі обнюхували стежки та раптом жалісно завили, вони щось почули й це їх налякало. 

Вони поглянули на Доду, тому вона підійшла ближче та жахнулася. В лісі лежав труп кайтмана, зробивши ще крок вона відчула запах, який ні з чим не сплутає. 

– Тут був ярчук. – оглядаючись навколо прошепотіла відьма. – Духовидець поряд, запах тут повсюди. – Жінка свиснула і до неї підійшли її посіпаки. – Ярчук поряд, необхідно забиратися звідси, повернемося сюди пізніше. 

– А що робити з ним? – промовив один з чоловіків вказуючи поглядом на тіло кайтмана. 

– Його залишимо тут. Він був тут із якоїсь причини, обшукайте його. Якщо знайдете щось, то принесіть мені. 

Чоловік рушив до кайтмана та почав оглядати його кишені, він знайшов калиту, в якій лежали гроші. Він поклав їх до своєї торби. Оглянувши внутрішню кишеню жакета він знайшов лист. Взяв його та рушив до жінки. 

– Дода, поглянь. – він простягнув листа жінці, поглянувши на печатку на її обличчі з’явилася задоволена усмішка. – Кайтман помер не від укусу ярчука, рана нанесена мечем. Окрім духовидця тут був ще хтось. Навколо декілька різних слідів, які належать приблизно шістьом. 

– Наскільки мені відомо ярчук супроводжує лише одну особу - Делін. Вона працює сама, отже, у неї з’явився напарник. Це на неї не схоже, стара втрачає хватку. Цікаво, дуже цікаво. Гунар буде приємно здивований цією новиною. – прочитавши листа вона промовила заклинання і лист загорівся, після чого жінка кинула його на землю та направилася геть. За нею пішли всі інші. 

В землянці всі сиділи тихо та оглядалися один на одного. Тишу розірвала Делін. 

– Здається вони пішли. Перечекаємо до ранку, потім вирушимо в Синевир, а зараз всім спати. 

Юнона заснула з Честом та Орисею біля печі. Чугай вмостившись в кріслі також поринув у сон. Не спала тільки Делін, вона прокручувала в голові всі слова Орисі. 

– “Вони хочуть відкрити браму, щоб випустити Морока - бога темряви. Його не просто так запроторили туди. Навіщо їм випускати темряву у цей світ? Якщо Морока звільнити, то він знищить все живе. Всім відомо, що він не в захваті від істот, які створили Боги. Колись він панував в цьому світі, доки Бог Світла не спустився на Землю та не породив перше життя, що не сподобалося темному Богу. Він вбив перше створіння створене Дажбогом, після чого всі Боги об’єдналися та заточили темряву до брами, адже він не терпів будь-якої істоти на своїх володіннях. Невже ці бовдури дійсно вважають, що Морок розділить з ними владу? Які наївні, він знищить їх як і решту, щойно вся сила повернеться до нього і буде сам володіти цим світом. Він користується їхнім прагненням до могутності, яку вони не отримають. Адже він готовий наобіцяти що завгодно, щоб вивільнитися. Якщо у них вийде, то світ заполонить повна темрява, що навіть промінь Сонця не пройде.” – Роздуми перервав голос Юнони, яка бурмотіла щось уві сні. Жінка помітила, що на дворі вже почало світати. 

– Faties mor salion omelis, lasterim vomsilen Garsimon. – Делін підбігла до дівчини та не могла повірити, адже жінка чула вже це заклинання у своєму сні. Коли бачила Яру. 

– Гей, прокидайся. – Вона намагалася розбурхати дівчину, проте випадково зачепила її кулон і вона відчула дивну силу. Вона знову доторкнулася до кулона, після чого жінку вдарило легеньким струмом. 
– “Цього не може бути. Як я відразу не помітила”. – Делін побачила, що Юнона нарешті прокинулася та дивилася на неї з широко відкритими очима. 

– Вже час йти? – протираючи очі запитала Юнона. Та почала підійматися від чого Орися також прокинулася. 

– Так, вже час прокидатися. Ви збирайтеся, а я тим часом зроблю одну справу. Так що, не баріться. – сказала Делін та вийшла на подвір’я.