Розділ 72

Повернення до Сховища 17 пройшло без пригод. Група була рада знову опинитися в кабінеті доктора Мейсона. Він підняв погляд від екрану комп’ютера, вітаючи групу.

— Ви повернулися, — сказав він, відкинувшись на спинку стільця. — Розповідайте, як все пройшло.

Дрейк кивнув на знак привітання і почав розповідати все, що вони пережили: знищення лабораторії Хескелла, повалення його Ради, скасування культу та роботу вчених Евергрея з мутантами. Мейсон уважно слухав, лише зрідка киваючи. Коли Дрейк повідомив, що Хескелл втік, Мейсон зітхнув і сказав:

— Цього слід було чекати. Хескелл занадто розумний, щоб дозволити себе спіймати. І він явно надто параноїдальний, щоб не підготуватися до такого розвитку подій.

Калі насупилась.

— Ви думаєте, у нього є копії його напрацювань?

Мейсон схрестив руки на грудях.

— Я більш ніж впевнений у цьому. Усі божевільні генії страждають на манію переслідування. Якщо він вважав свої дослідження настільки важливими, він повинен був зберегти їх десь, щоб у разі провалу розпочати все спочатку.

— Так швидко він нічого не створить, — втрутився Аарон. — Навіть якщо він має дані, зібрати команду і ресурси займе час.

— Це так, — погодився Мейсон. — Але ви повинні розуміти: що довше він залишається на волі, то більше в нього можливостей повернутися до своїх збочених експериментів.

Кай притулився до стіни, задумливо хитаючи головою.

— У нас є координати інших лабораторій, але вони далеко. Це буде непросто.

— Поки що ви маєте час, — сказав Мейсон, підводячись. — Якщо Хескелл і почне щось нове, то це не станеться за день, навіть за місяць. Візьміть кілька днів на відпочинок. Ви виконали неймовірну роботу і вам це потрібно.

— Гаразд, — Калі зітхнула, погоджуючись з доктором Мейсоном. — Але після відпочинку ми одразу займемося його пошуками. Я не можу сидіти склавши руки, знаючи, що він десь ховається.

Мейсон схвально кивнув.

— Це правильно. Але не забувайте: іноді для перемоги потрібно відновити сили.

Слова Мейсона подіяли заспокійливо. Попереду на них чекали нові труднощі, але зараз вони могли дозволити собі трохи перепочинку.

Після вечері група зібралася в одній із порожніх кімнат Сховища 17. Тут, далеко від звичної суєти та напруги, вони могли трохи розслабитися. На столі стояло кілька пляшок віскі — вони хотіли зняти стрес після пригод.

Ханна, хоч і виглядала ще слабкою, була сповнена рішучості не пропустити це зібрання. Вона сиділа поруч із Каєм, який мимоволі тримався ближче, немов все ще охороняв її. Сільвія влаштувалася між Аароном і Калі, розмірковуючи про те, як незвично знову бути в Сховищі після часу, проведеного в Евергреї.

— Ну, що, за порятунок жителів Евергрея? — підняв тост Аарон, розливаючи віскі в невеликі стаканчики.

— За те, що ми вижили, — додала Калі, посміхнувшись. — Це вже непогано.

Всі випили, трохи кривлячись від міцності напою.

— Думаєте, ми колись спіймаємо цього божевільного? Спіймаємо це чудовисько? — задумливо спитала Ханна, ніби не вірячи, що Хескелла можна наздогнати.

— Обов’язково, — впевнено відповів Дрейк. — Але не без зусиль. Він розумний і хитрий.

— А ми, значить, дурні? — пробурчав Кай, згадуючи таємний лаз у лісі. — Не здогадалися одразу перевірити лабораторію на наявність таємних люків.

— Ти вже говорив, — нагадала Сільвія, хитро примружившись. — Може, тоді треба було самому перевірити, якщо такий розумний?

Кай пирхнув.

— Я був зайнятий тим, що рятував вас усіх, між іншим.

— Рятував, значить? — посміхнувся Аарон. — А як щодо твого страху за Ханну? Може, ти лише її захищав?

— А ти чого причепився до Сільвії? — парирував Кай, відвертаючи увагу від себе. — Я бачив, як ти дивився на неї, коли вона збирала деталі в лабораторії.

Сільвія почервоніла, а Аарон незворушно знизав плечима.

— Ну, я хоч би нічого не приховую.

Калі розсміялася, похитуючи головою.

— Боже, ви як діти.

Друзі продовжили жартувати, згадували смішні моменти з місії в Евергреї, сперечалися про те, чий постріл був точнішим, і піддразнювали одне одного. Коли всі остаточно розслабилися, Калі підняла стаканчик для нового тосту.

— Незважаючи на те, що ми впустили Хескелла, ми зробили багато чого. Ми врятували людей. Врятували мутантів. Ми дали шанс тим, хто, здавалося, був втрачений назавжди. Це — перемога. І чимала.

Дрейк кивнув, погоджуючись із нею.

— Ми пройшли через багато що, але попереду на нас чекає ще більше. Ми знайдемо Хескелла. Ми зупинимо його. Він не зможе продовжувати свої експерименти. Ми не дозволимо.

— Перемога буде за нами, — додав Аарон, піднявши склянку.

— Але для цього доведеться постаратися, — підсумував Дрейк, усміхнувшись.

Вони випили за свої слова, відчуваючи, як спільна ціль поєднує їх ще сильніше. У цей момент кожен із них вірив: вони впораються. Разом. Рано чи пізно вони наздоженуть це чудовисько — Лаймена Хескелла — і покладуть край його божевільним експериментам.

__________

Ось і завершилися ще одні пригоди героїв. Дякую, що читали. Третя, заключна, книга циклу почнеться 1 грудня.