Розділ 68

Гуркіт битви заповнив лабораторію. Роботи, активовані Хескеллом, рухалися безперервно, їх холодні металеві кінцівки виблискували у світлі екранів. Команда билася люто, але сили були нерівні. Калі ухилялася від ударів робота, спритно стріляючи в його суглоби. Аарон атакував одного із залізних гігантів, завдаючи ударів по слабких місцях. Ханна, отримавши ще одне поранення, трималася осторонь, але все ж таки намагалася стріляти. Кай, побачивши кров на одязі Ханни, буквально розлютився. З ревом він кидався на роботів, наче забув про страх. Його удари були швидкими і жорстокими, він прикривав Ханну, не даючи жодному роботу наблизитися до неї.

— Тримайтеся! — Калы раптом почула голос Кейри в рації. — Я надсилаю вам допомогу.

— Допомогу? — перепитала Калі, відбиваючись від чергового робота. — Яку ще допомогу?

Відповідь була миттєвою. З дальніх дверей з’явилися мутанти. Вони попрямували до команди, і Дрейк із сумнівом подивився на Калі:

— Це і є допомога?

— Вони слухаються нас, — заспокоїла його Калі, намагаючись перевести подих.

Але тут голос Хескелла прорізав повітря:

— Мутанти, знищити чужинців!

Мутанти завмерли на мить, їхні голови повернулися у бік команди. І відразу вони рушили вперед, підкоряючись наказу свого творця.

— Ні, ні, ні! — з жахом вигукнула Калі. — Кейро! Що відбувається?

— Вони запрограмовані на його голос, — голос Кейри звучав напружено. — Але я також можу наказувати.

— Зроби щось із ними! — крикнула Калі в рацію, відбиваючись від чергового робота.

Кейра знову включила програму імітації голосу Хескелла і закричала:

— Мутанти, зупинитися!

Мутанти знову завмерли. Але Хескелл одразу віддав новий наказ:

— Мутанти, атакувати їх!

Вони знову рушили вперед. Мутанти почали метатися, не знаючи, кого слухати. Вони дивилися то на Хескелла, то на команду, їхні рухи ставали все більш хаотичними. Калі, зрозумівши, що користі від мутантів не буде, крикнула в рацію:

— Кейро, відключай їх зовсім! Ми не маємо часу на ці ігри!

— Зрозуміла, — голос сестри звучав рішуче.

Хвилини розтяглися у вічність. Команда намагалася не нападати на мутантів, відступаючи та прикриваючи одне одного. І ось, раптово, мутанти просто зупинилися. Їхні голови опустилися, руки безвольно повисли вздовж тулуба.

— Вони відключені, — сказала Кейра.

Хескелл люто закричав:

— Як ви смієте? Це мої створіння!

Його крик луною рознісся по лабораторії. Хескелл шалено метався, натискаючи на кнопки на своєму браслеті, але нічого не відбувалося. Мутанти стояли, мов статуї.

— Що далі? — спитав Дрейк, повертаючись до Калі.

Вона підняла зброю і стиснула зуби.

— Далі ми знищуємо все, що він створив тут.

Поки Аарон із Каєм та Сільвією прикривали, Дрейк із Калі вдерлися до лабораторії та заклали вибухівку. Відбігши на безпечну відстань, вони її активували. Вибух прогримів з оглушливою силою, вібрація від детонації пронеслася по всій лабораторії, змушуючи стіни здригатися, а пил підніматися густими хмарами. Дрейк і Калі, притулившись до стіни, повільно підняли голови. Калі перша виглянула з-за укриття, кашляючи від пилу.

— Дрейку, здається, спрацювало, — прошепотіла вона, озираючись.

Дрейк, тримаючи зброю напоготові, ступив у руїни лабораторії. Їхня вибухівка наробила значних руйнувань: комп’ютери перетворилися на обгорілі шматки пластику, столи — на уламки, скляні ємності з каламутною рідиною тріснули і витекли. Проте стіни й досі стояли.

— Ми знищили обладнання, — підсумував Дрейк, оглядаючи руїни. — Але де ж сам Хескелл?

Калі підійшла ближче, її погляд метався по руїнах лабораторії.

— Він був тут. Точно був. Ми бачили його всього кілька хвилин тому!

— Втік, — похмуро зауважив Дрейк. — І він знайде спосіб продовжити свої експерименти, якщо ми не зупинимо його.

Вони ще раз перевірили лабораторію, щоб переконатися, що все, що могло загрожувати, знищено. Калі підняла браслет з уламків, вивчаючи його.

— Цей браслет… Може, він використав його для контролю мутантів? — пробурмотіла вона, потім відкинула знахідку в куток. — Ми не маємо часу. Потрібно повертатись.

— Згоден, — кивнув Дрейк.

Вони поквапилися назад коридорами, залишаючи позаду зруйновану лабораторію. Коли вони дісталися сходів, що вели нагору, перед ними постала картина хаосу. Навколо лежали останки знищених роботів, металеві корпуси, залиті мастилом, іскрилися у світлі. Тіла охоронців Хескелла валялися на підлозі, повержені після недавньої битви.

— Хтось із наших дуже постарався, — пробурмотіла Калі, озираючись.

Вони поквапилися до кабінету Хескелла. За дверима Кейра зустріла їх занепокоєним поглядом.

— Ви цілі? — спитала вона, полегшено видихнувши, побачивши їх неушкодженими.

— З нами все гаразд, — запевнила її Калі, але тут же додала: — Хескелл втік.

Кейра насупилась.

— Він не міг піти далеко, правда ж?

— Якщо він мав запасний вихід чи план на такий випадок, — відповіла Калі, — то міг. Ми не знайшли його у лабораторії.

Кейра стиснула губи, її погляд упав на комп’ютер перед нею.

— Потрібно скопіювати файли Хескелла. Дайте мені трохи часу.

— Копіюй, але швидко, — сказав Дрейк. — Нам час іти звідси.

Кейра зосереджено вивчала дані на комп’ютері Хескелла, її пальці швидко бігали клавіатурою.

— Я завантажила все, що змогла знайти, — сказала вона, не відриваючись від екрану. — Плани, креслення, дослідження. Все це може бути корисним, якщо ми захочемо зрозуміти, на що він ще здатний.

Калі кивнула, потім подивилася на Дрейка.

— Тепер це треба знищити. Ми не можемо допустити, щоб хтось використовував ці дані.

Дрейк вистрілив у комп’ютер, розносячи його вщент.

— Готово, — сказав він.

Вони поспішили покинути лабораторію, рухаючись назад зруйнованими коридорами. Як тільки вони вибралися на поверхню, Дрейк одразу ж підійшов до іншої частини групи.