Розділ 67

Команда обережно спускалася все нижче нескінченними коридорами та сходами. Стіни ставали дедалі грубішими, а повітря — вологим і затхлим. Здавалося, ніби вони спускаються в самісіньке серце цієї жахливої ​​лабораторії. Світло ліхтариків ледве освітлювало шлях, а звуки їхніх кроків луною розносилися довгими коридорами. Нарешті вони опинилися перед масивними металевими дверима з кодовим замком.

— Не схоже, що він легко відмикається, — пробурмотів Дрейк, оглядаючи замок.

— Дай мені хвилину, — відповіла Калі, підходячи ближче.

Вона швидко витягла інструменти і почала зламувати систему. Минуло кілька напружених хвилин, поки не пролунало клацання.

— Готово, — з полегшенням видихнула вона, відчиняючи двері.

Але радість швидко змінилася жахом. За дверима їх зустріли два десятки мутантів. Їхні спотворені тіла і порожні, бездушні погляди змушували кров стигнути в жилах. Вони повільно рушили вперед, наступаючи на людей.

— Кейро! — Калі крикнула в рацію, не відводячи очей від істот, що наближалися. — Ви там скоро? Перед нами натовп мутантів і вони явно не хочуть нас пропустити по-хорошому!

Голос Кейри був напруженим:

— Ще трохи, майже готово!

Команда шукала укриття, ховаючись за металевими шафами та столами. Ніхто не хотів стріляти — занадто великий ризик був убити тих, хто ще нещодавно був людиною.

— Вони наближаються! — прошипів Кай, кинувши погляд через край укриття.

Мутанти рухалися повільно, але невблаганно. Один із них майже схопив Ханну, розірвавши їй плече своїм кігтем. Ханна скрикнула від болю, але зуміла відбитися. Вона відповзла подалі до стіни, притискаючи долоню до пошкодженого плеча. Кай, побачивши поранену Ханну, не витримав і підняв зброю, збираючись стріляти.

— Ні! — різко зупинив його Дрейк. — Чекаємо на команду!

У цей момент мутанти раптом різко завмерли. Їхній рух зупинився, а потім вони як по команді сіли на підлогу.

— Що?.. — здивовано видихнула Калі, але тут же почула голос Кейри в рації:

— Ми взяли їх під контроль! Я наказала їм сісти!

Калі з полегшенням притулилася до стіни.

— Ще б трохи і все… Чудова робота, Кейро.

Калі швидко перев’язала плече Ханни і, залишивши мутантів позаду, команда рушила далі. Вони знали, що десь попереду знаходиться головна лабораторія Хескелла — те місце, де він зберігав усі свої напрацювання. Проте, коли вони були вже майже у цілі, в рації пролунав стривожений голос Лендона, який тримав зв’язок з ними з Евергрея:

— Хескеллу прийшов сигнал тривоги! Він повертається до своєї лабораторії. У терміновому порядку.

— Трясця! — вилаялася Калі, нервово кусаючи губи. — У нас мало часу.

Вона взяла рацію і швидко скомандувала:

— Усім, хто на периметрі, спуститися вниз! Охороняйте кабінет Хескелла, де Кейра та Фінн. Не дайте нікому до них дістатись!

Калі нервувала, розуміючи, наскільки небезпечною була ситуація, в якій вони опинилися. Вона стиснула кулаки, намагаючись взяти себе в руки.

— Кейро, — її голос трохи тремтів, — будь обережна.

— Все буде добре, — спокійно відповіла сестра. — Просто закінчіть те, заради чого прийшли.

Калі на мить заплющила очі, збираючись з думками, і повернулася до Дрейка:

— Ми повинні встигнути, Дрейку. Ми повинні.

Діставшись до головної лабораторії Хескелла, команда зіткнулася з черговими труднощами — замок на дверях виявився надто складним. Калі злісно колупалася в його налаштуваннях, але він ніяк не піддавався. Піт стікав її лобом, пальці тремтіли від напруги.

— Трясця! У мене не виходить! — вона роздратовано вдарила по дверях.

У цей момент із рації пролунав голос Зака:

— У нас проблеми! Хескелл тут. Він із людьми, вони атакують!

Дрейк, стиснувши кулаки, кинув швидкий погляд на товаришів.

— Ми маємо відступити. Я не дозволю, щоб через це завдання хтось із нас загинув.

Калі різко повернулася до нього, її очі сяяли рішучістю.

— Ми вже надто далеко зайшли! Кейро,— звернулася вона до сестри по рації,— зміцніть двері чим завгодно! Фінне, що нам робити?

Голос Фінна був трохи тремтячим, але все ж таки зосередженим:

— Думаю, що доступ до лабораторії можна отримати через комп’ютер у кабінеті Хескелла.

— Чудово! — видихнула Калі. — Кейро, Фінне, дійте швидко!

Поки з рації долинали звуки клацання клавіш та зосереджені коментарі Фінна, команда напружено чекала. Дрейк перевіряв свою зброю, Аарон та Кай тримали позиції, прикриваючи їх зі спини.

— Доступ відкритий! — сказав Фінн через кілька хвилин.

— Молодець, Фінне, — Калі випросталась і подивилася на інших. — Готові?

Вони кивнули і двері перед ними з тихим шипінням відчинилися. За ними відкрилася величезна зала, наповнена яскравими екранами, лабораторними столами, колбами з невідомою рідиною та дивними пристроями.

— Ось воно, — пробурмотів Дрейк. — Все, над чим він працював роками.

Але перш ніж вони встигли зробити крок уперед, з-за одного з апаратів вийшов чоловік. Його скуйовджене сиве волосся, божевільний погляд і нервові рухи видавали стан крайнього збудження.

— Лаймен Хескелл, — сказала Калі, миттєво впізнавши його по фотографії, яку бачила. Їй залишалося тільки здогадуватися, як він встиг так швидко повернутись і дістатися своєї лабораторії. Мабуть, у нього є таємні ходи.

Хескелл склав руки на грудях і подивився на команду з-під насуплених брів.

— Ви думаєте, що можете мене зупинити? — Хескелл нервово засміявся. — Це мій світ, мої створіння, я тут бог! Ви — ніщо переді мною!

Кай, тримаючи зброю напоготові, прошепотів:

— Цей чоловік точно не в собі.

— Хескелле! — голосно гукнув Дрейк, роблячи крок уперед. — Все скінчено. Ми знищимо це місце і зупинимо тебе.

Але Хескелл злісно посміхнувся у відповідь:

— Ви не розумієте. Все, що ви бачите тут — це лише початок! Ви ніколи не зрозумієте, що я створюю! Ви ніколи не зможете мене зупинити.