Розділ 62

Вранці, взявши рації та ретельно перевіривши все спорядження, Дрейк та Калі вийшли через таємний прохід і попрямували до Дейлкреста. Інші залишилися в будинку Ліанни, чекаючи їхнього повернення. Коли Дрейк і Калі прибули до поселення, то відразу пішли до старійшини Едни. Вона була рада їх бачити і повідомила, що справи в поселенні йдуть краще, ніж раніше завдяки допомозі їх команди.

Карлі, їхній медик, за короткий час вже встигла навчити кількох місцевих жителів основ першої допомоги. Це дозволило поселенню краще впоратися із хворобами. Една дякувала їй за терпіння і знання:

— Ця дівчина просто диво,— казала старійшина. — Ми тепер знаємо, як лікуватись від тяжких хвороб і навіть проводити операції. Раніше доводилося домовлятися щодо них з Евергреєм.

Ліам, інженер, теж не гаяв часу даремно. З його допомогою енергосистема поселення стала працювати стабільніше, а місцевий генератор нарешті запрацював на повну силу.

— Тепер тут є не тільки стабільне світло, а й можливість підтримувати системи безпеки, — гордо доповів Ліам Дрейку, коли той оглядав оновлення.

Але найважливішою подією стало прибуття третьої команди, яка трохи затрималася в дорозі. У цю групу входили два знайомі бійці, Райан і Еван, які добре знали тактику бою і виживання. З ними прибули ще четверо:

● Марко — молодий чоловік, який майстерно поводився з ножами і мав неймовірну спритність.

● Джейд — дівчина зі снайперською гвинтівкою, спокійна і зосереджена, з чудовим зором.

● Сара — тактик, що володіла стратегічним мисленням та досвідом командування.

● Денні — міцний хлопець із відмінною фізичною підготовкою, який вмів поводитися з важкою зброєю.

Ці новачки швидко освоїлися у поселенні та були готові до виконання будь-яких завдань, які поставлять перед ними.

Калі і Дрейк обмінялися новинами з Ліамом, Заком, Ніком, Карлі, Ханною та новими бійцями. Поселення Дейлкрест тепер виглядало набагато краще підготовленим до небезпек зовнішнього світу.

— Нам треба посилити спостереження довкола поселення, — запропонував Еван, уважно вивчаючи мапу місцевості. — Це місце надто відкрите для рейдерів.

— З цим ми допоможемо, — кивнув Ліам. — Я можу налаштувати камери спостереження, а Марко з Денні можуть встановити додаткові пастки.

Коли всі обговорили основні завдання для захисту Дейлкреста, Една підійшла до Калі та Дрейка.

— Дякую вам за допомогу. Ми не вижили б без таких людей, як ви,— сказала старійшина. — Якщо ви плануєте щось серйозне, то можете розраховувати на нас.

Калі усміхнулася у відповідь, відчуваючи, як її віра в успіх їхньої місії трохи зміцнилася. Зібравшись у будинку Доріана, Калі та Дрейк відразу зібрали всі групи на нараду. Мапа місцевості, розкладена столі, стала центром уваги.

— План такий, — почав Дрейк, показуючи на мапі. — Ми чекаємо на момент, коли Хескелл покине лабораторію. Лендон обіцяв попередити нас про це. Як тільки він поїде, Фінн відключить частину захисних систем, і ми проникнемо всередину. Ваше завдання — тримати периметр, щоб ніхто не зміг нам завадити.

Калі продовжила:

— Ми залишаємо у вас рації, щоб оперативно зв’язатися. Як тільки все почнеться, треба діяти швидко. Якщо щось піде не так, ваша присутність буде критично важливою, щоб відволікти ворога та виграти для нас час.

Зак задумливо провів рукою по підборіддю.

— План непоганий, але людей обмаль. Якщо охорона там справді така сильна, як ви кажете, ми можемо не впоратися.

— Згоден, — підтримав його Еван. — Що більше людей, то краще. Нам потрібна перевага, особливо якщо йдеться про мутантів.

Калі і Дрейк переглянулись. Слова Зака ​​та Евана були справедливі, і проблема з чисельністю людей справді могла стати серйозною перешкодою.

— Ми можемо попросити допомоги у жителів Дейлкреста, — запропонувала Калі, хоч і з деякими сумнівами. — Ми допомогли їм, а тепер вони можуть допомогти нам у боротьбі. Адже Една обіцяла допомогу.

Зак насупився.

— А вони бійці? Чи це просто жителі, які можуть лише добре ховатись від небезпеки?

— Серед них є ті, хто може стати в нагоді, — вставив Дрейк. — Але так, більшість — мирні люди.

Еван постукав пальцями по столу.

— Якщо Дейлкрест справді хоче звільнитися від Хескелла та його мутантів, їхні люди мають розуміти, що це стосується і їх також. Краще зараз об’єднати зусилля, аніж потім стати жертвами.

— У нас все одно немає інших варіантів, — підсумувала Калі. — Треба поговорити з Едною та з’ясувати, хто з її людей готовий допомогти.

Зак та Еван кивнули.

— Тоді діємо. Ми підтримаємо вас чим зможемо. Але треба бути впевненими, що жителі розуміють ризики, — сказав Зак.

Після наради Калі і Дрейк попрямували до будинку старійшини Едни.

— Ви щось вирішили? — почала Една, кинувши запитальний погляд Дрейка.

— Ми прийшли по допомогу, — відповів Дрейк, перейшовши одразу до справи. — У вас є люди, які вміють битися? Нам потрібно більше бійців, якщо хочемо перемогти Хескелла.

Една спохмурніла, її погляд поважчав.

— Я знаю, що ви допомогли нашому поселенню. І за це ми вам вдячні. Але ви бажаєте, щоб наші люди пішли на смерть? У нас не так багато бійців, а ті, що є, охороняють наше поселення. Якщо я пошлю їх до вас, ми будемо вразливі перед найменшою небезпекою.

Дрейк, спершись на стіл, холодно глянув на старійшину.

— Ви хочете, щоб ми все зробили за вас? Хескелл не дасть вам спокою. Він або перетворить вас на своїх рабів, або знищить. Ви хочете позбутися його чужими руками? Ви ж обіцяли нам допомогти. Тепер відмовляєтесь?

Слова Дрейка змусили Едну завмерти. Її обличчя пішло червоними плямами від сорому, але голос залишився твердим.

— Ти маєш рацію, хлопче. Ми не можемо просто сидіти та сподіватися, що за нас усе зроблять. Але чи розумієш ти, скільки в нас бійців? Одиниці. І більшість із них — молодь, яка ще не знає, що таке справжній бій.