Розділ 56

Вечеря проходила трохи в напруженій, але все ж таки затишній атмосфері. Ліанна подала на стіл тушковане м’ясо з овочами, хліб власного приготування і трав’яний чай. За столом всі влаштувалися, як змогли: Кейра поруч із батьком, Калі навпроти матері, а Дрейк, Кай, Аарон і Сільвія зайняли решту місць. Поки Ліанна готувала вечерю, Кейра встигла розповісти батькові, як вона знайшла Калі, тому тепер всі розмови велися по справі.

— Ну, — почав Лендон, спираючись ліктями на стіл. — Я думаю, вам потрібно знати більше про місто, в яке ви потрапили.

— Було б непогано, — озвався Дрейк, глянувши на інших.

Лендон зітхнув і обмінявся поглядом з Ліанною.

— Раніше Евергрей був хорошим місцем. Коли ми приїхали сюди, тут жили розумні, роботящі люди. У нас розвивалася наука, вулиці були безпечними, а система управління — добре організованою. Майже утопія, — він гірко посміхнувся. — А потім з’явився Хескелл.

— Хескелл прийшов не один, — додала Ліанна. — Він привів із собою групу вчених, яких назвав «Радою прогресу». Спочатку вони просто зайнялися розвитком технологій та науковими дослідженнями. Здавалося, вони справді хотіли зробити Евергрей ще кращим.

— Але вони почали насаджувати свої ідеї, — підхопив Лендон. — Вони казали, що наука має бути понад усе. Що емоції — слабкість, а любов — відволікаючий фактор. Так виник культ «Послідовників Прогресу».

— Вони захопили владу і почали контролювати все, — Ліанна опустила погляд на свої руки. — Шлюби з кохання заборонили. Тепер пари формуються «науково обґрунтованою» Радою, виходячи із генетичної сумісності. Дітей можна народжувати лише з їхнього дозволу.

— Це жахливо, — прошепотіла Сільвія, приголомшено дивлячись на них.

— Це ще не все, — гірко додала Кейра. — У 14 років кожному підбирають пару. Вважається, що до 18 років ми маємо звикнути одне до одного, потоваришувати… покохати, якщо це взагалі можливо.

Кай тихо вилаявся, але не став нічого більше говорити.

— Тому ти втекла? — запитала Калі, з інтересом і співчуттям дивлячись на сестру.

— Так, — Кейра кивнула. — Мені не сподобався хлопець, якого мені обрала Рада. Він був холодний, розважливий, наче машина. Я не могла уявити своє життя з ним. А відмовитись не можна. Якщо ти відмовляєшся від своєї пари, то матимеш серйозні проблеми. Я намагалася жити на Пустках, але це виявилося не так легко, як я думала, — продовжила Кейра, опустивши голову. — Я ховалась, щоб вижити. А потім зустріла вас. Тепер у мене виникла надія. Можливо, ви зможете змінити це місце.

Усі за столом на якийсь час замовкли, перетравлюючи почуте.

— У нас є план, — сказав Дрейк, подивившись на Лендона та Ліанну. — Але для цього треба зрозуміти, де у Хескелла слабкі місця. Ви знаєте щось?

Лендон відкинувся на спинку стільця, задумливо дивлячись уперед.

— Хескелл має лабораторію, куди він нікого не пускає. Там точно є щось важливе, це місце варто вивчити.

— Ми знаємо про його лабораторію у лісі, — сказав Дрейк. — Але нам потрібні деталі.

— Ми допоможемо чим зможемо, — тихо додала Ліанна. — Але ви маєте бути обережними. Хескелл — не проста людина. Він надзвичайно небезпечний.

Після вечері всі зібралися у вітальні, щоб продовжити обговорення.

— Перш ніж робити щось, нам потрібна мапа особистої лабораторії Хескелла, — сказав Дрейк, задумливо потираючи підборіддя. — Без неї ми будемо сліпі.

Лендон насупився і трохи нахилився вперед.

— Мапи є на його комп’ютерах, — повідомив він. — Але доступ до них є тільки у Хескелла та кількох довірених осіб.

— І як ми до них дістанемося? — спитала Калі, вивчаючи поглядом батька Кейри.

Дрейк подивився на Калі і сказав:

— Якби ти змогла туди потрапити, то могла б зламати їх, правда?

— Могла б, — кивнула Калі, — але навряд чи нас просто так туди пропустять.

— Не пропустять, — підтвердив Лендон. — Міська лабораторія серйозно охороняється, а працівники проходять сувору перевірку. Провести туди чужинця неможливо.

— А що як не чужинця? — раптом втрутилася Кейра.

Усі обернулися до неї.

— Про що ти? — спитав Лендон, примружившись.

— Ти можеш прийти на роботу з дочкою, — запропонувала Кейра. — Це нікого не здивує. Всі знають, що я твоя дочка і нічого не будуть підозрювати. Адже я вже не раз приходила до тебе на роботу.

— Ні, — різко відповів Лендон, похитавши головою. — Кейро, це надто небезпечно.

— Але чому? — не вгамовувалася вона. — Я вже не дитина!

— Саме тому, — перебив її Лендон, його голос був твердим. — Якщо щось піде не так, ти можеш постраждати. Я не хочу втягувати тебе в цю справу.

— Ти не розумієш! — Кейра підвелася з крісла, стиснувши кулаки. — Я — ваш єдиний шанс. Без мене ви навіть близько не підберетеся.

— Кейро… — почав він, але вона перебила.

— Ти думаєш, що захищаєш мене, але я вже давно не дитина! Я втекла з цього міста, я бачила, що діється зовні. І я не збираюся сидіти склавши руки, поки Хескелл руйнує наше життя.

У вітальні повисла напружена тиша. Усі чекали на рішення Лендона. Він зітхнув, усвідомлюючи, наскільки ризикованим був запропонований план.

— Напевно, ми зайшли надто далеко, щоб відступати, — сказав він.

Кейра засяяла.

— Виходить, ти згоден?

— Так, — Лендон кивнув. — Але слухай мене уважно: ти суворо дотримуватимешся моїх інструкцій. Якщо я скажу йти, ти підеш. Якщо скажу мовчати —  мовчиш. Ти не сперечаєшся, не імпровізуєш. Це не гра, Кейро.

— Зрозуміла, — кивнула вона.

— Добре, — втрутився Дрейк. — Тоді нам слід продумати деталі. Коли ти зможеш взяти Кейру із собою?

Лендон замислився.

— Завтра. Буде нарада і більшість співробітників відділу охорони будуть там. У лабораторії залишиться менше людей. Це наш шанс. Кейра зможе зробити все непомітно.

— Кейра не піде сама! — перебила Калі. — Я можу допомогти.

— Ні, Калі, — заперечив Лендон, хитаючи головою. — Тебе одразу помітять. Ти тут чужа і твоє обличчя приверне увагу. Кейра може просто сказати, що прийшла допомогти мені або подивитися, як я працює. Це не викличе підозри.