Розділ 55

Ліанна зітхнула, витираючи очі, і спробувала усміхнутися. Вона першою перервала мовчання, що затяглося.

— Я розумію, що ви прийшли сюди не просто так. І якщо ви вже тут… залишайтесь у нас. Готель у місті — це не варіант. Він для торговців, та й до вас, напевно, будуть питання.

— Дякую, це розумно, — Дрейк кивнув.

Ліанна оглянула всіх, потім кинула погляд на Кейру, наче сподіваючись, що та допоможе з розміщенням.

— Проблема тільки в тому, що у нас лише одна гостьова кімната і диван у вітальні… — вона зам’ялася.

Калі знизала плечима.

— Нам із Дрейком одного ліжка вистачить. Гостьова — наша.

Кай посміхнувся, не втративши можливості пожартувати.

— А як щодо нас? Сільвія може зайняти диван разом із Аароном.

— Тоді ти підеш на вулицю ночувати, — спокійно відповів Аарон, схрестивши руки на грудях.

Сільвія закотила очі.

— Чудово, я знала, що з вами буде не нудно.

— Може, ти ляжеш у моїй кімнаті, Сільвіє? — запропонувала Кейра. — У мене широке ліжко.

— Це гарна ідея, — схвалила Ліанна, відчуваючи полегшення. — А ви, хлопці, поділите диван на двох.

Кай насупився.

— На двох? Серйозно?

— Ти сам довів до цього, — пирхнув Аарон, явно задоволений. — Потерпи вже. Обіцяю не спихати тебе на підлогу уві сні.

Кай тяжко зітхнув, але нічого не сказав, тільки кинув погляд на диван, як на свого нового заклятого ворога.

Увечері в дім зайшов високий чоловік із густою каштановою бородою та добрими очима. Він оглянув усіх, затримавши погляд на Кейрі, і на його обличчі відразу проступила суміш полегшення та обурення.

— Кейро! Де ти була? — він у два кроки опинився поруч із дочкою, міцно обійняв її, але тут же відсторонився і насупився. — Ти хоч уявляєш, як ми з мамою хвилювалися?

— Пробач, тату, — Кейра щиро каялася, хоч і знала, що батька не так легко заспокоїти. — Я просто… мені треба було…

Ледон тяжко зітхнув, потім обвів поглядом інших. Його очі затрималися на Калі, але він промовчав, помітно спантеличений.

— Лендоне Хікс?! Це ви? — раптом вигукнув Кай, приголомшено дивлячись на чоловіка. Він не був присутній, коли Кейра назвала прізвище їхньої родини, тому здивував усіх своїм вигуком.

Лендон обернувся до нього, примруживши очі.

— Так, це я. А хто ти?

— Кай Фолкнер! — Кай посміхнувся. — Ми родом із одного поселення. Щоправда, я тоді був підлітком, коли ви пішли. Ось ви мене й не впізнали.

Лендон підняв брови, явно намагаючись згадати.

— Підлітком? Так, я давно покинув те місце. Радий тебе бачити.

— Ви були одним із небагатьох розумних людей у ​​нас, — сказав Кай, глянувши на інших. — Ця людина заслуговує на довіру. Хоча він і вчений, але знає, що робить.

Лендон усміхнувся куточками губ, але його погляд став серйознішим.

— Приємно чути такі слова. Тільки зараз в Евергреї не так просто щось робити. Хескелл контролює все і я не можу відкрито протистояти йому.

— Ми це розуміємо, — Дрейк уважно дивився на Лендона. — І ми прийшли, щоб зупинити Хескелла.

Лендон здивовано глянув на нього, ніби засумнівавшись, що правильно все почув.

— Ви?! — він похитав головою. — Ви не знаєте, з ким зв’язалися. Його люди всюди, у нього величезна влада. Це не просто…

— Ми знаємо, — перебила Калі, твердо дивлячись на нього. — Але, якщо нічого не робити, він знищить усіх.

Лендон зітхнув, перетравлюючи цю інформацію.

— Мені потрібно більше дізнатися про ваші плани, перш ніж я зможу чимось допомогти.

— Звичайно, — кивнув Дрейк. — Але одне зрозуміло: без вас нам не впоратися. Є ще деякі люди, з якими нам рекомендували зв’язатися, але гадаю, ви — найкращий варіант.

Лендон довго дивився на Дрейка, потім перевів погляд на свою родину, на Ліанну, яка мовчала, але виглядала напруженою, і на Кейру, яка, здавалося, всіляко намагалася його підтримати. Нарешті він кивнув.

— Добре. Пізніше все обговоримо.

— А поки що вечеря! — заявила Ліанна, намагаючись розрядити обстановку. — Ви вже, напевно, зголодніли.