Розділ 50

Дрейк, Калі і Сільвія зупинилися біля однієї з зачинених дверей, почувши звідти слабкий шум.

— Що це? — насторожилася Сільвія, переводячи погляд із дверей на Дрейка.

— Хтось усередині, — сказав він, притиснувши вухо до дверей. — І він зачинився. Може, перевіримо? Раптом там людина від рейдерів ховається?

— Дайте мені хвилину, — Калі почала зламувати замок.

Незабаром замок клацнув і двері повільно відчинилися. Кімната виявилася невеликою, зі слабким освітленням. На полицях стояли коробки з консервами, пляшками води та якимись інструментами. А в кутку сиділа дівчина років п’ятнадцяти з переляканим поглядом. Як тільки вона помітила їх, то схопилася, притулившись до стіни.

— Не чіпайте мене! Будь ласка, не треба!

— Ми не рейдери, — швидко сказав Дрейк, піднявши руки у заспокійливому жесті. — Ми тебе не скривдимо, обіцяю.

Дівчина нервово ковтнула, її погляд кидався від одного обличчя до іншого, поки не зупинився на Калі. Вона раптом завмерла, здивовано роздивляючись її.

— Ти… Ти така схожа на мою маму, — прошепотіла вона, зробивши крок ближче до світла. — І… на мене.

Калі насупилась, розглядаючи дівчину. Коли світло осяяло її обличчя, у Калі перехопило подих. Дівчина справді чимось нагадувала її. Ті ж риси обличчя, тільки молодші, і очі, як у неї.

— Як звати твою маму? — тихо спитала Калі, відчуваючи, як усередині здіймається дивне хвилювання.

Дівчина нерішуче подивилася на неї, але потім відповіла:

— Ліанна Коулсон-Хікс.

Калі похитнулася, ніби її вдарили.

— Ліанна Коулсон? — перепитала вона.

— Так… — дівчина насупилась, тепер і вона виглядала спантеличеною.

Сільвія та Дрейк обмінялися розгубленими поглядами, але мовчали, дозволяючи Калі продовжити.

— Як тебе звуть? — голос Калі тремтів.

— Кейра, — відповіла дівчина, все ще дивлячись на неї з обережністю.

— Кейра… — Калі повторила ім’я, ніби пробуючи його на смак. Вона потерла лоба, немов намагалася скласти пазл у своїй голові. — Схоже, у нас з тобою одна мама.

— Що? — здивовано спитала Кейра, її очі розширились.

Дрейк перервав їх.

— Стривай, ти хочеш сказати, що ця дівчинка…

— Так, схоже, вона моя сестра, — Калі насилу знаходила слова, її голос тремтів від здивування.

Сільвія теж виглядала приголомшеною.

— Це ж треба…

Кейра все ще намагалася осмислити почуте, дивлячись на Калі.

— Ти моя сестра? Але мама ніколи не казала, що в мене є сестра.

— Вона давно мене залишила, — Калі нервово провела рукою по волоссю. — Але тепер їй доведеться все пояснити.

Дрейк перервав їх:

— Зараз не місце і не час для довгих розмов. Кейро, ти підеш із нами. Тут небезпечно.

Кейра подивилася на них, вагаючись, але потім кивнула. Її погляд знову затримався на Калі.

— Добре. Тільки якщо ви не скривдите мене.

— Ми не скривдимо, — твердо відповіла Калі. — Ми — сім’я.

Коли Калі, Дрейк, Сільвія та Кейра зустрілися з Аароном та Каєм, ті вже розправилися з рейдерами.

— Все чисто, — доповів Аарон. — Рейдери більше нас не потурбують.

— Дуже добре, — відповів Дрейк, відступаючи вбік, щоб вони могли побачити Кейру. — А ми знайшли дещо несподіване.

— Це хто? — Кай примружився, роздивляючись дівчину.

— Кейра, — сказала Калі, все ще насилу перетравлюючи те, що сталося. — Моя сестра.

— Сестра?! — Кай та Аарон переглянулись.

— Так, — відповіла Калі.

— Радий знайомству, — Аарон кивнув Кейрі.

— Я теж, — невпевнено відповіла вона, тримаючись ближче до Калі.

— Гаразд, давайте потім розбиратимемося з усіма сімейними справами, — запропонував Дрейк. — Треба забрати те, що треба Едні і вибиратися звідси, поки ще хтось не з’явився.