Розділ 49

Розділившись, команда почала діяти за планом. Кай і Аарон попрямували до західної частини заводу, намагаючись робити якнайбільше галасу. Вони знаходили місця, де можна було розбити скло, перекинути старі металеві конструкції або влаштувати невеликий вибух за допомогою саморобних гранат, що залишилися у Кая.

— Давай, хай ідуть! — посміхнувся Кай, коли з одного з коридорів з’явилися озброєні рейдери. — Ми впораємося.

Аарон кивнув.

— Головне, щоб решта встигла зробити свою справу.

Тим часом Дрейк, Калі і Сільвія, слідуючи вказівкам на мапі, дісталися замкнених дверей, які вели на нижній рівень.

— Код у нас є, але замок старий, може не спрацювати, — попередила Калі, вводячи дані в панель.

— Спробуй код, ми не маємо часу, щоб довго з ним возитися, — сказав Дрейк, кинувши нервовий погляд на коридор.

Сільвія прикривала їх зі зброєю в руках, напружено вдивляючись у напівтемряву.

— Якщо там ще мутанти є, як на минулому заводі, треба бути готовими до зустрічі, — пробурмотіла вона.

Замок клацнув і двері повільно відчинилися, випустивши холодне і затхле повітря.

— Чудово, — видихнула Калі, але тут же додала, насупившись, — Тільки сморід явно поганий.

Вони увійшли до приміщення, освітлюючи шлях ліхтариками. Це виявився довгий коридор, що вів до просторої зали. Тут стояли ряди обладнання — старі верстати, конвеєри та кілька великих контейнерів, запечатаних та покритих пилом.

— Виглядає як склад готової продукції, — припустила Сільвія, вказуючи на один із написів на контейнері: «Технічне обладнання, модель 47-V1».

— Перевіримо, що всередині, — кивнув Дрейк, дістаючи ломик.

Вони відімкнули один із контейнерів. Усередині виявилися комплектуючі, які виглядали майже новими.

— Думаю, тут саме те, що потрібно Едні. Запчастини в ідеальному стані, — сказала Калі, усміхаючись. — Та й ті верстати теж підійдуть.

Але радість тривала недовго. З темного кута почулося шарудіння, потім — важкі кроки.

— Чуєте? — насторожилася Сільвія, піднімаючи зброю.

— Не раз уже чули таке, — сухо відповів Дрейк, виймаючи пістолет.

З тіні з’явилися масивні постаті. Це були мутанти, більші за тих, яких вони бачили раніше. Їхня шкіра була вкрита блискучою, наче металевою лускою, а довгі кінцівки закінчувалися гострими кігтями.

— Чудово, — пробурмотіла Калі, дістаючи саморобну гранату, яку їй залишив Кай. — Таких ми ще не бачили.

— Цілься акуратно, — сказав Дрейк, стаючи поруч з нею.

Бій розпочався. Мутанти рухалися швидко та злагоджено, один із них стрибнув у бік Сільвії, але та встигла вистрілити йому в груди, відкинувши на кілька метрів назад. Калі кинула гранату, яка вибухнула з розкотистим відлунням, обрушивши частину стелі і заваливши одного з мутантів.

— Відступаємо в коридор! — скомандував Дрейк.

Вони відступили до дверей, ведучи вогонь по мутантах, що залишилися. Останній монстр звалився, коли Дрейк зробив точний постріл у голову.

— Добре, що їх було так мало, — видихнула Сільвія, переводячи подих.

— Перевіримо склад і йдемо, доки ще більше не з’явилося, — сказав Дрейк, знову оглядаючи контейнери.

Вони знайшли ще кілька коробок з обладнанням та відзначили на мапі місце розташування самого складу, щоб повернутися сюди пізніше. Біля одного з верстатів, в темному кутку, Калі помітила старий комп’ютер.

— Дайте мені кілька хвилин.

Дані на комп’ютері вказували на запаси обладнання у різних точках заводу. Також був список недопрацьованих прототипів, серед яких згадувалась посилена броня для машин.

— Це все змінює. Якщо Една дізнається, що тут такі ресурси, вона точно буде з нами, — сказала Калі.

— Тільки якщо ми виживемо, щоб розповісти їй, — хмикнув Дрейк. — Повертаємось.

Вони покинули склад, зачинивши двері на код. Тепер залишалося дочекатися Кая та Аарона, щоб обговорити наступний крок.