Розділ 48

Вранці вони зібралися біля вантажівки, попередньо перевіривши зброю та спорядження. У повітрі витала напруга, але кожен із них був зосереджений і готовий до нових пригод.

— Усе взяли? — спитав Дрейк, дивлячись на команду.

— Так. Я готовий до будь-яких несподіванок, — обізвався Кай, перевіряючи гранати на поясі.

— І я, — додала Калі.

Аарон мовчки кивнув. Сільвія перевірила планшет із мапою та повідомила:

— Завод знаходиться приблизно за двадцять кілометрів на захід. Якщо їхати обережно, дістанемося до нього за півгодини.

— Тоді поїхали, — розпорядився Дрейк.

Вантажівка рушила з місця. Аарон був за кермом, решта сиділа в кузові. Дорога була вибоїстою, але терпимою. Завод з’явився в полі зору через двадцять хвилин — сіра похмура будівля з облупленою фарбою і розбитими вікнами.

— Ось він, — тихо сказав Кай, оглядаючи околиці. — Треба бути обережними.

— Дивись, вежа, — зауважила Калі, вказуючи на споруду зі східного боку. На ній стояв рейдер з біноклем, який уважно оглядав околиці. Але їх він поки що не помітив.

— Доведеться підбиратися з півдня, як і планували, — сказав Дрейк. — Аароне, зупини вантажівку он там, за пагорбом.

Коли вантажівка сховалася за природним підвищенням, команда вибралася назовні. Дрейк зібрав усіх, щоб повторити план:

— Ми прямуємо до південного входу. Без різких рухів, уважно та обережно. Якщо до нас вийдуть рейдери, розбираємося з ними швидко і тихо.

Калі шепнула:

— Замок на дверях може бути пошкоджений. Візьму із собою обладнання для зламування.

— Вперед, — коротко кинув Дрейк.

Вони рушили до цілі, намагаючись триматись у тіні. Південний вхід заріс травою, на стіні виднівся облуплений напис: «Відділ збірки обладнання». Замок виявився електронним, але вкритим іржею та наполовину розламаним.

— Це займе хвилин п’ять, — прошепотіла Калі, сідаючи навпочіпки.

Поки вона працювала, решта оглядала периметр. Кай помітив тінь у вікні другого поверху і напружено прошепотів:

— Там хтось ворушиться.

— Тримаємо вуха насторожі, — відповів Дрейк, піднімаючи гвинтівку.

Клацання замку пролунало, наче грім у тиші. Калі підвелася і жестом вказала на двері:

— Готово.

Вони ввійшли всередину, де їх зустрів задушливий запах вогкості та мастила. Всередині було доволі темно, тільки рідкісні промені світла проникали крізь тріщини.

— Тихо, — прошепотів Дрейк, ведучи команду далі.

Вони тільки-но встигли пройти до першого коридору, як почули грубий сміх і кроки. Троє рейдерів рухалися у їхній бік.

— Трясця, — тихо вилаявся Дрейк.

Кай кинув димову шашку у бік рейдерів, приховавши їх у клубах диму. Відразу пролунали крики і безладна стрілянина.

— За мною! — скомандував Дрейк, і команда пірнула в бічний коридор.

Дрейк жестом вказав, щоб команда рухалася до зачинених дверей наприкінці коридору.

— Потрібно укриття, поки не з’ясуємо, скільки їх, — прошепотів він.

Коли вони підійшли, Калі перш за все звернула увагу на панель біля дверей.

— Це електроніка, але стара. Зараз, я швидко… — вона дістала інструменти і взялася до роботи.

Позаду пролунали кроки — рейдери йшли слідом, голосно перемовляючись.

— Швидше, Калі, — видихнув Аарон, піднімаючи зброю.

— Майже готово, — з напругою відповіла вона.

Кай виглянув з-за рогу, кинувши погляд на рейдерів, що наближалися до них.

— Четверо. Один із дробовиком, решта з пістолетами. Вони зараз нас помітять.

— Гаразд, приготуйтеся, — сказав Дрейк, займаючи позицію.

У цей момент замок клацнув і двері повільно відчинилися.

— Всередину! — крикнула Калі, хапаючи свій рюкзак.

Вони поспішили до приміщення, зачинивши за собою двері. Це виявився невеликий склад — уздовж стін стояли ящики з деталями, а в центрі височіла величезна металева конструкція, що нагадувала зламаного робота.

— Добре, звичайно, але ми в пастці, — зауважив Кай, притулившись до стіни.

— Не зовсім, — заперечила Сільвія, вказуючи на вентиляційну шахту в кутку. — Вона веде десь далі.

Дрейк кивнув:

— Чудово. Але спершу нам потрібно розібратися з цими рейдерами.

Гучний стукіт у двері змусив усіх напружитися.

— Відчиняйте, якщо хочете жити! — прокричав один із рейдерів.

— У нас є план? — пошепки спитав Аарон.

— План завжди є, — посміхнувся Кай. Він витяг із рюкзака саморобну гранату. — Як тільки вони увірвуться, подаруємо їм сюрприз.

Дрейк зайняв позицію навпроти дверей, решта приготувалася до бою. Двері відчинилися з гучним гуркотом і всередину увірвалися рейдери. Але їх зустрів шквал вогню та вибух гранати, який змусив їх кинутися назад.

— Тікаємо! — скомандував Дрейк, показуючи на вентиляційну шахту.

Вони швидко залізли всередину, одне за одним проповзаючи вузьким проходом. Шахта виявилася довшою, ніж вони очікували, але привела їх до іншого сектору заводу — судячи з обстановки, це був центр управління.

— Дивіться, комп’ютер, — сказала Сільвія, виповзаючи з шахти.

Калі відразу підбігла до нього, почавши роботу.

— Дайте мені кілька хвилин.

Тим часом решта оглядала приміщення. На стінах висіли мапи заводу та схеми, а в кутку стояв стелаж із журналами та документацією.

— Якщо тут керували всім заводом, то ми, напевно, знайдемо щось корисне, — припустив Аарон, переглядаючи документи.

Кай знайшов серед паперів мапу з позначками рейдерів, що вказувала на їхнє розташування.

— Схоже, вони влаштувалися в західній частині. Там же головний склад знаходиться.

— Дуже добре, отже, тепер ми знаємо, куди рухатися, — кивнув Дрейк. — Калі, що в тебе?

Вона випросталась і, прибравши волосся з обличчя, відповіла:

— Я знайшла код доступу до замкнених приміщень на нижніх поверхах. Якщо вони туди не дісталися, ми маємо шанс знайти обладнання, яке хоче Една.