Розділ 47

Една піднялася з-за столу і попрямувала до полиці, на якій лежали кілька пожовклих від часу мап. Вона дістала одну з них та розклала на столі.

— Ось, — сказала вона, показуючи місце на мапі. — Це старий завод, приблизно за двадцять кілометрів звідси. Тут колись виготовляли обладнання для обробки металу, і частина цих машин могла б бути нам корисною.

Вона провела пальцем по мапі, окреслюючи межі заводу.

— Ось тільки завод давно захопили рейдери. Вони облаштували там свою базу, і тепер це місце стало надто небезпечним для нас. Ніхто з жителів не хоче туди потикатися.

— Але ви думаєте, що ми впораємося, — сказав Дрейк, трохи посміхнувшись.

Една кивнула, не відриваючи погляду від мапи.

— Я маю підстави вважати, що на заводі залишилися таємні приміщення. Тут, — вона тицьнула пальцем у певну область на мапі, — мають бути зачинені склади. Вони були обладнані надійними замками, і якщо рейдери їх не зламали, обладнання могло зберегтися.

— І ви хочете, щоб ми привезли вам це обладнання? — уточнила Калі.

— Саме так, — відповіла Една. — Якщо ви зможете знайти щось цінне і показати, що готові допомогти Дейлкресту, я вважатиму, що на вас можна покластися.

— Звучить як виклик, — посміхнувся Кай, схрестивши руки на грудях.

— Ми впораємося, — впевнено сказав Дрейк, глянувши на решту.

— Чудово, — сказала Една. — Я дам вам мапу. Вона деталізована, і ви зможете використати її, щоб орієнтуватися на заводі. Але пам’ятайте: рейдери небезпечні, і я не хочу, щоб хтось із вас загинув через цю місію.

— Ми будемо обережні, — запевнила її Сільвія, намагаючись звучати спокійніше, ніж почувала себе.

Вони взяли мапу і попрямували до виходу, плануючи підготуватися до операції. Вже на вулиці Калі невдоволено пробурмотіла:

— Знову рейдери. Скільки з ними можна стикатися?

— Ти хотіла довести, що ми надійні союзники, — промовив Аарон з легкою посмішкою.

— Ну що ж, подивимося, що це за таємні приміщення, — вставив Дрейк.

Коли команда вийшла з будинку Едни, Доріан знову підійшов до них і запропонував вільні кімнати в своєму будинку. Вони відразу попрямували туди, щоб обговорити план. Команда зібралася за великим дерев’яним столом у вітальні. Калі розклала мапу заводу на столі, поки інші розсідалися навколо.

— Гаразд, подумаємо, як ми це зробимо, — почала вона, вказуючи на входи до будівлі. — Судячи з мапи, тут два головні входи: один зі східного боку, другий з південного.

— Східний ближче до дороги, отже, швидше за все там рейдери виставили охорону, — зауважив Дрейк, схилившись над мапою. — Південний вхід виглядає більш занедбаним. Може, вони про нього забули.

— Нам треба потрапити всередину якомога тихіше, — додала Сільвія. — Якщо ми шумітимемо, вони можуть нас убити. Невідомо, скільки їх там. А нас лише п’ятеро.

— Добре, припустимо, що ми тихенько увійдемо з півдня, — сказав Кай, нахиляючись до мапи. — А що далі? Як знайти ці потаємні приміщення?

— На карті вказані внутрішні коридори, що ведуть до північно-західної частини заводу, — відповіла Калі, вказуючи на план. — Якщо це складські приміщення, то, швидше за все, замкнені на механічні чи електронні замки.

— Питання в тому, як нам їх відімкнути, якщо вони виявляться в робочому стані, — задумливо промовив Аарон.

— Я впораюся, — впевнено сказала Калі, склавши руки на грудях. — Якщо замки такі ж старі, як цей завод, зламати їх буде не важко.

— А якщо нас помітять? — спитав Кай, підводячи брову.

— Ми розділимося, — запропонував Дрейк. — Калі і Сільвія зосередяться на зламуванні замків. А ми триматимемо оборону і відволікатимемо рейдерів, якщо знадобиться.

— А якщо їх виявиться надто багато? — уточнила Сільвія, не приховуючи тривоги.

— Тоді ми відступимо, — твердо сказав Дрейк. — Ніхто не збирається вмирати через обладнання. Пізніше прийдемо з більшою кількістю людей.

— Це звучить розумно, — погодився Аарон.

— Ще один момент, — зауважила Калі. — Ми не знаємо, скільки часу займе зламування замків. Нам потрібно щось, щоб протриматися якнайдовше, якщо рейдери нас виявлять.

— Я захоплю гранати та димові шашки, — запропонував Кай. — Якщо справи підуть погано, це має їх зупинити.

— Тоді домовилися, — підсумував Дрейк, ховаючи мапу в рюкзак. — Відпочинемо сьогодні як слід. Завтра висуваємося на світанку.

— Ось тільки… — Кай глянув на Калі з хитрою посмішкою. — Ти знову зламуватимеш замки? Може, час вже тебе офіційно призначити нашим хакером?

— Якщо ти хочеш залишитись ні з чим, продовжуй жартувати, — парирувала Калі з посмішкою.

Сміх розрядив напругу, але кожен розумів, що майбутня місія буде непростою. Після обговорення вони розійшлися по своїх кімнатах, щоб підготуватися до завтрашнього дня і добре відпочити.