Розділ 45

Після вечері Дрейк, Калі, Кай та Аарон зібралися в одній із спільних кімнат сховища. Стіл був завалений книгами та мапами. Світло тьмяної лампи створювало затишну атмосферу, незважаючи на те, що всі відчували втому. Сільвія пішла відразу після вечері, пославшись на роботу з даними, і група залишилася вчотирьох.

— А Сільвія в ударі, — сказав Кай. — Тільки-но встигли повернутися, як вона вже в бій рветься.

— Вона систематизує інформацію, — незворушно зауважив Аарон, спершись на спинку стільця.

Кай хитро посміхнувся.

— Так-так, звичайно. Або просто намагається справити враження на когось із нас.

Калі, яка до цього вивчала одну з мап, підняла погляд.

— Ти знову починаєш?

— А чому б і ні? — продовжив Кай, явно задоволений можливістю пожартувати. — Ось ти, Аароне, не помічав? Сільвія прямо світиться, коли ти заходиш у кімнату.

Аарон завмер, здивовано глянувши на Кая.

— З чого це ти взяв?

— Спостерігаю я, ось з чого, — посміхнувся Кай, підводячи брови. — Хіба не бачив, як вона зраділа сьогодні, коли ти повернувся?

— Та кинь, — відмахнувся Аарон, намагаючись зберегти байдужість. — Вона просто рада, що ми всі живі.

Але вираз обличчя видав його — хоча Аарон намагався приховати емоції, було помітно, що слова Кая йому лестили.

— Так, звичайно, — продовжував Кай, не збираючись зупинятися. — Напевно, тому вона так часто шукає привід, щоб опинитися поряд із тобою.

Калі відклала мапу і, закотивши очі, кинула:

— Каю, тобі б у письменники, слово честі. Припини вигадувати.

— А що? — Кай розвів руками, посміхаючись. — Я просто говорю, що бачу. А якщо це вже правда…

— Якщо це правда, то хай самі розбираються, — перебив його Дрейк, який до цього мовчки слухав розмову. — Нам точно нема чого в це лізти.

Аарон з подякою подивився на Дрейка, але не втримався і буркнув:

— Ви надто багато надаєте цьому значення. У неї і без мене справ вистачає.

— Вистачає, звичайно, — не вгавав Кай. — Але, повір, поряд з тобою вона стає іншою.

— Все, Каю, закінчуй, — Калі кинула в нього суворий погляд. — Дай людині відпочити.

Кай тільки знизав плечима, задоволений досягнутим ефектом. Втім, Аарон залишився задумливим, намагаючись зрозуміти, чи є в словах Кая хоч крапля правди. Коли розмови про Сільвію та її увагу до Аарона зійшли нанівець, атмосфера в кімнаті трохи змінилася. Всі знали, що через три дні їх чекала важлива поїздка в Евергрей, і ця тема незабаром стала основною. Калі, яка звикла відразу говорити у справі, розклала на столі мапу місцевості і подивилася на інших:

— Нам треба продумати все до найдрібніших деталей. Евергрей — це не просто місто. Це ворожа територія, де нас можуть схопити чи вбити.

Кай відповів їй:

— А якщо нас виявлять, ми все одно не зможемо там сховатися. Вони чудово знають своє місто.

— Тому ми не повинні допустити, щоб нас виявили, — серйозно сказав Дрейк. Він відкинувся на спинку стільця, заклавши руки за голову. — Питання, як довго ми зможемо залишатися непоміченими. Навряд там часто бувають незнайомці. Підозрюю, що більшість жителів знають одне одного в обличчя, якщо не на ім’я.

Аарон похмуро глянув на мапу.

— Місцеві нам точно не допоможуть. Вони під впливом Хескелла, і, швидше за все, одразу розкажуть про нас.

— Це якщо не кинуться атакувати нас, — додав Кай.

— Мене більше хвилює, що ми мало знаємо про самого Хескелл та його людей, — сказала Калі. — Якщо нас схоплять, вони точно не будуть церемонитись.

Дрейк кивнув.

— Ми маємо бути готовими до гіршого. Але у нас є ціль, і відступати не можна.

Калі подивилася на нього, трохи примружившись.

— Впевнений? Адже ми навіть не знаємо, що там насправді. Ми йдемо наосліп, сподіваючись, що зможемо щось змінити.

Дрейк повільно кивнув.

— Знаю. І це лякає мене найбільше.

— Ти? Боїшся? — Кай спробував усміхнутися, але усмішка вийшла напруженою.

— Кожен боїться, Каю, — спокійно відповів Дрейк. — Різниця лише в тому, що хтось це визнає, а хтось — ні.

В кімнаті повисло коротке мовчання.

— Я боюся за всіх нас, — тихо сказав Аарон, розриваючи тишу. — Якщо щось піде не так, то ми можемо не повернутися.

Калі подивилася на нього з несподіваною теплотою.

— Тому ми маємо бути готовими до всього. Нам потрібні чіткі плани. Жодних імпровізацій.

— А якщо ми зустрінемо людей, які не в культі? — раптом спитав Кай. — Що, коли там є ті, хто просто боїться висунутися?

Дрейк знизав плечима.

— Тоді може ми знайдемо союзників. Але не варто розраховувати на це.

— Головне — триматись разом, — сказала Калі. — Якщо ми діятимемо разом, у нас більше шансів вижити.

Аарон кивнув, але в його очах залишалася тривога.

— А якщо все це виявиться безглуздим?

Калі поклала руку йому на плече.

— Тоді ми хоч спробуємо. Це краще, ніж сидіти склавши руки і нічого не робити.

Розмова тривала ще якийсь час. Кожен ділився своїми страхами та сумнівами, але ніхто не пропонував відмовитися від поїздки. Навпаки, загальні побоювання лише зміцнили їхню рішучість йти до кінця.