Розділ 44

Коли робота на складі була завершена, Калі підійшла до панелі управління дверима і почала перепрограмувати замок.

— Не хочу, щоб хтось інший сюди сунувся, — сказала вона, швидко натискаючи кнопки. — Тепер код знаю тільки я.

— Розумно, — схвалив Дрейк. — Тепер ми матимемо реальну перевагу.

— А що з торговцем? — спитав Кай, перевіряючи вантажівку, в якій він мав їхати.

— Забудемо про нього, — відповів Аарон. — Йому необов’язково знати, що ми знайшли. Нехай вважає, що вантажівок тут просто немає.

— Згоден, — кивнув Дрейк. — Не хочу, щоб чутки про склад розійшлися.

Коли все було готове, вони розподілилися по машинам. Аарон сів за кермо однієї вантажівки, Кай узяв другу, а Дрейк з Калі вирушили на старій машині.

— Усі на зв’язку? — уточнив Дрейк, запускаючи двигун.

— Вантажівка А готова, — озвався Аарон через рацію.

— Вантажівка Б виїжджає, — додав Кай.

Вантажівки повільно рушили вперед, покидаючи територію заводу. Вони залишили позаду руйнування, мутантів та ризик, забравши із собою не лише цінні трофеї, а й чергову перемогу.

— Калі, що думаєш про знахідку? — спитав Дрейк, поки вони вели машину слідом за вантажівками.

— Це не просто знахідка, — відповіла вона, з усмішкою оглядаючи планшет із завантаженими даними заводу. — Ці вантажівки — наша зброя проти Хескелла. А ще там лишилися ресурси. Якщо буде потрібно, ми повернемося.

— Тоді сподіватимемося, що це нам допоможе, — підсумував Дрейк.

Шлях до Сховища 17 був довгим, але спокійним. Вони уникали великих доріг, щоб не привертати уваги, і невдовзі побачили знайомий вхід у Сховище.

— Ура, ми вдома, — з полегшенням видихнув Кай, припаркувавши вантажівку.

— Тепер саме час перепочити, — додав Аарон, виходячи з кабіни.

Дрейк із Калі під’їхали останніми.

— Наступного разу, може, залишимо полювання на мутантів комусь іншому? — посміхнулася Калі, вибираючись із машини.

— Подивимося, — відповів Дрейк, дивлячись на вантажівки. — А поки що нам треба обговорити все з рештою.

Зібравши всю здобич, вони попрямували всередину Сховища 17, відчуваючи, що зробили важливий крок вперед у своїй боротьбі. Привівши себе до ладу після довгої дороги Дрейк, Калі, Аарон і Кай увійшли до кабінету доктора Мейсона, де на них вже чекала Сільвія. Вона сиділа за столом, з нудьгою гортаючи якийсь науковий журнал, але побачивши їх одразу пожвавішала.

— Нарешті ви повернулися! — сказала вона, підвівшись зі стільця. Її погляд затримався на Аароні і її радість стала помітною для всіх.

Кай, як завжди, не пропустив нагоди пожартувати.

— Сумувала? — спитав він з посмішкою, підморгнувши Сільвії.

— Рада, що ви всі повернулися живими, — парирувала Сільвія, намагаючись не зважати на підколи.

— Так-так, особливо дехто, — не вгавав Кай, киваючи на Аарона.

— Досить, Каю, — стомлено махнув рукою Дрейк. — Розкажемо краще, що ми принесли.

Доктор Мейсон вже відклав свої записи і обернувся до них.

— Ви виглядаєте втомленими, — сказав він, оглядаючи групу. — Сподіваюся, подорож була продуктивною?

— Ще й як, — відповіла Калі, сідаючи на край столу. — У Кроссхолмі нам дали наведення на завод із вантажівками, бо у торговця вони закінчилися. Завод виявився справжнім скарбом. Ми знайшли вантажівки, запчастини і навіть дещо краще.

— Що саме? — зацікавлено запитав доктор.

Дрейк почав розповідати, як вони виявили склад покращених вантажівок із турелями, зустріли мутантів та очистили територію. Калі додала про знайдені записи в комп’ютерах, згадавши інші заводи та залишки ресурсів.

— Але це ще не все, — вів далі Аарон. — Там достатньо матеріалів, щоб відремонтувати ще кілька вантажівок старими запчастинами.

Доктор замислився, потираючи підборіддя.

— Отже, треба організувати експедиції, щоб забрати все, що там лишилося, — сказав він. — Що швидше ми це зробимо, то краще.

— А де ми все це зберігатимемо? — запитав Дрейк. — Наші нинішні склади та гараж уже забиті під зав'язку.

Доктор кивнув, ніби чекаючи на це питання.

— Ми давно обговорювали розширення Сховища, — почав він. — Тепер ми маємо стимул. Ще один підземний склад буде ідеальним рішенням. Великий, захищений, місткий.

— Це займе час, — зауважила Калі.

— Звісно, ​​— погодився доктор. — Але що раніше почнемо, то швидше у нас з’явиться місце для зберігання всього, що ми знайдемо.

— Тоді не витрачатимемо час даремно, — сказав Аарон. — Я можу організувати першу групу для повернення на завод.

— Добре, — схвалив Мейсон. — Але сьогодні відпочиньте. Ви виконали чудову роботу.

Сільвія не втрималася і тихо додала:

— І пощастило ж вам побувати в такому місці.

— Не хвилюйся, наступного разу візьмемо тебе з собою, — посміхнувся Кай.

— Тільки якщо там не буде мутантів, — швидко відповіла вона, викликаючи сміх у решти.

На цьому розмова закінчилася, але плани на найближче майбутнє вже намітилися.