Розділ 40

— Ану, подивимося, що тут, — сказала Калі, підходячи до пристрою.

Дрейк допоміг їй підживити комп'ютер і незабаром екран ожив.

— Може, це дасть нам відповіді, — сказав Аарон, напружено дивлячись на екран.

Калі спохмурніла, дивлячись на екран комп'ютера.

— Пароль. Звичайно, пароль, — пробурмотіла вона, сідаючи за клавіатуру. — Чому б не залишити вільний доступ?

— Ти зможеш? — спитав Дрейк, з легкою усмішкою дивлячись на неї.

— Можу, але не швидко, — відповіла вона, зосередившись на завданні.

Минуло близько півгодини. Калі чаклувала над системою, то лаючись, то змінюючи підхід. Кай намагався розрядити напругу жартами, Аарон із Дрейком навпаки мовчки спостерігали за її роботою.

— Є, — нарешті сказала вона із задоволенням. Екран засвітився, і вони отримали доступ.

Усередині виявилося безліч файлів. Насамперед Калі відкрила план-схему заводу.

— Дивіться, — вона вказала на секцію на нижньому рівні. — Підземне складське приміщення. Тут зазначено, що там мають бути вантажівки останньої розробки заводу.

— Покращені вантажівки? — пожвавішав Кай. — Звучить обнадійливо.

— Не поспішай радіти, — попередила Калі, відкриваючи наступний файл. — Завод припинив функціонувати через... — вона замовкла, пробігаючи текст очима.

— Через що? — спитав Аарон.

— Вони натрапили на підземну печеру. З неї почали виповзати мутанти. Тут написано, що вони вбили занадто багато співробітників, і ті, що залишилися, просто втекли, залишивши тут все.

Кімната поринула у напружене мовчання.

— Чудово, — пробурмотів Дрейк. — А ми зараз туди й підемо.

— Ще тут є координати інших заводів, — додала Калі, зберігаючи файли на флешку. — Якщо цей варіант не спрацює, у нас є запасні.

— Добре, але спочатку розберемося з цим, — сказав Аарон, дивлячись на план заводу.

Слідуючи вказівкам схеми, вони вийшли з кабінету і попрямували до підземного складу. Їхній шлях пролягав через заплутані коридори, деякі з яких були завалені уламками, а інші відкривалися у величезні порожні зали.

— Завод справді гігантський, — зазначив Кай, висвітлюючи шлях ліхтариком. — Вражає.

Після довгих пошуків вони нарешті знайшли двері, що ведуть до нижнього рівня. Вони була масивними, з написом, що попереджував про небезпеку. І, звичайно, знову кодовий замок.

— Тільки не це, — простогнала Калі, підійшовши до панелі.

— Давай, ти впораєшся, — підбадьорив її Дрейк.

— Якби за кожен замок мені б платили, я була б казково багата, — пробурчала вона, беручись до роботи.

Цього разу замок виявився складнішим. Калі довелося довго повозитися, щоб розібратися із системою.

— Завод ніби навмисне нас випробує, — буркнула вона, продовжуючи працювати.

— Ти все одно впораєшся, — сказав Кай, дивлячись, як вона зосереджено працює.

— Ще одне слово і я тебе примушу зламувати замки, — огризнулася вона, не відриваючись від замку.

— Гаразд, мовчу, — Кай підняв руки, здаючись.

Незабаром замок піддався. Калі, витерши чоло, з полегшенням відступила убік.

— Відкрито. Тепер побачимо, що всередині.

Вони обережно відчинили двері, освітлюючи ліхтариками шлях уперед. За дверима виявилися довгі сходи, що вели в темряву.

— Ну, вперед, — сказав Аарон. — Сподіваюся, воно того варте.

Вони обережно крокували похмурими коридорами, освітлюючи шлях ліхтариками. Тіні танцювали по стінах, надаючи всьому навколо зловісного вигляду. На стінах місцями виднілися глибокі подряпини, ніби хтось чи щось залишило сліди.

— Нагадує фільм жахів, — пробурмотів Кай, заглядаючи в черговий бічний коридор.

— Тільки тут усе по-справжньому, — відповів Аарон, оглядаючи помешкання попереду. — Сюди.

Вони зайшли до підсобки, де лежала купа старих деталей: труби, електричні панелі, шестерні.

— Корисне барахло, — зауважив Дрейк, оглядаючи купу металу. — Беремо?

— Беремо, — погодилася Калі. — Для ремонту вантажівки знадобиться.

Склавши запчастини до рюкзаків, вони продовжили шлях. За кілька хвилин вони натрапили на ще одне приміщення.

— Схоже, це було щось на кшталт офісу, — зауважив Аарон, вказуючи на стіл із комп'ютером.

— Я подивлюся, — сказала Калі, сідаючи за клавіатуру.