Розділ 39

Вранці друзі вирушили до заводу. Дорога була погана, через поле з рідкісними деревами, і всі мовчали, думаючи лише про те, що на них може чекати попереду. Коли вони підійшли до заводу, перед ними постала величезна зруйнована конструкція. Корпус будівлі, вкритий іржею, височів на кілька поверхів, а довкола валялися металеві уламки та залишки старої техніки.

— Виглядає моторошно, — зауважила Калі, оглядаючи будівлю. — Ніби тут давно ніхто не був.

— Або був, але не затримався, — додав Кай, перевіряючи патрони у своїй зброї.

Дрейк жестом показав, щоб усі замовкли.

— Дивіться, сліди, — тихо сказав він, показуючи свіжі відбитки взуття, що вели до входу. — Ми тут не самі.

Вони обережно рушили далі, намагаючись не видавати шуму. Проходячи через напівзруйновані коридори, вони почули приглушені голоси. З-за рогу виднілася велика відкрита кімната, можливо, раніше це був склад. Там біля старих контейнерів сиділа група людей. Їх було п'ятеро. І вони явно не виглядали доброзичливо.

— Рейдери, — прошепотів Аарон, примруживши очі.

— Здається, вони тут влаштували базу, — додав Кай, оглядаючи приміщення.

— Доведеться розібратися з ними, якщо ми хочемо знайти вантажівку, — сказав Дрейк, стискаючи в руках зброю.

— Їх п'ятеро, а нас четверо, — зауважила Калі. — Шанси не найкращі.

— Тільки якщо не шуміти, — вставив Аарон. — Якщо піднімемо шум, може з’явитися підкріплення. Завод доволі великий, ми не знаємо, скільки їх тут.

— У мене є ідея, — сказала Калі, озираючись. — Якщо відволікти їх, можна обійти і застати зненацька.

— А хто відволікатиме? — спитав Кай, посміхнувшись.

— Це твоя спеціалізація, хіба ні? — парирувала Калі.

Дрейк кивнув головою.

— Гаразд, Каю, відверни їх. Аароне, ти підеш ліворуч, Калі — справа. Я вас прикрию.

Кай витяг димову гранату зі свого рюкзака і підморгнув іншим.

— Легко, — сказав він.

Кинувши гранату у бік рейдерів, він голосно крикнув:

— Гей, хлопці! Тут хтось залишив смачні припаси!

Рейдери здригнулися, коли дим почав заповнювати приміщення. Двоє з них одразу ж попрямували до джерела звуку, залишивши інших насторожено оглядатися. У цей момент Аарон та Калі обійшли їх з двох сторін. Дрейк вистрілив у одного з рейдерів, який потягнувся за зброєю. Інші двоє спробували чинити опір, але Аарон швидко впорався з одним, а Калі оглушила останнього.

Коли все закінчилося, вони стояли серед повалених ворогів, оглядаючи поле бою.

— Чудово спрацьовано, — сказав Дрейк.

— Надто шумно, — зауважила Калі, витираючи чоло. — Сподіваюся, нікого більше не було.

— Треба оглядітися, — запропонував Аарон. — Якщо тут лишилися вантажівки, вони мають бути десь поблизу.

Друзі продовжили оглядати завод, уважно обминаючи коридори та занедбані приміщення. Куди б вони не заходили, скрізь виднілися сліди часу: пил, пліснява, уламки. Через півгодини пошуку вони натрапили на величезні зали. Тут уздовж стін рядами стояли вантажівки — десятки, але їхній стан залишав бажати кращого.

— Справжній цвинтар транспорту, — тихо промовив Кай, проходячи повз одну з вантажівок із проржавілим кузовом і відсутніми колесами.

— Половина з них взагалі не підлягає відновленню, — зазначив Аарон, відкриваючи капот однієї з вантажівок та оглядаючи двигун. — Запчастин не вистачає, всі розтягли.

— Отже, шукатимемо далі, — сказала Калі, заглядаючи під капот іншої машини.

Раптом дивний шурхіт пролунав із протилежного кінця зали.

— Чули? — Дрейк підняв руку, закликаючи всіх завмерти.

Шурхіт посилився, потім почувся низький гул, і з тіні однієї з вантажівок виповзли дві масивні фігури. Це були мутанти: величезні, вкриті бугристою щільною шкірою, з довгими кігтями і зеленими очима, що світилися зеленим сяйвом.

— Мутанти! — крикнула Калі, хапаючись за зброю.

Істоти загарчали і кинулися вперед. Дрейк вистрілив в одного з них, але куля лише трохи сповільнила монстра. Кай метнувся убік, намагаючись відвернути увагу іншого.

— Дотримуйтесь дистанції! — крикнув Аарон, прицілюючись із свого дробовика.

Бій був запеклим. Один з мутантів відірвав двері від вантажівки і жбурнув їх у бік Дрейка та Калі, але вони встигли сховатися. Другий намагався атакувати Кая, але той спритно ухилився і вдарив його ножем у шию. Нарешті, після кількох точних пострілів та злагоджених дій, команда змогла звалити обох мутантів.

— Трясця, ці тварюки стають дедалі сильнішими, — видихнув Кай, спершись на кузов вантажівки.

— Зате ми живі, — сказала Калі, оглядаючись. — Треба бути обережнішими, раптом тут ще хтось є.

Коли вони продовжили огляд, Калі помітила дивні двері в кутку однієї зали. Вони були залізними та оснащені кодовим замком.

— Цікаво, що там, — задумливо промовила вона.

— Навряд чи це комора з їжею, — пожартував Кай, оглядаючи замок. — Але подивитися варто.

Калі почала розбиратися із замком, використовуючи набір інструментів. Це зайняло чимало часу, і Кай уже почав бурчати, що вони даремно хвилини втрачають. Однак незабаром пролунало характерне клацання, і замок відчинився.

— От і все, — задоволено усміхнулася Калі, відчиняючи двері.

За нею виявилася невелика кімната, яка явно колись була кабінетом. Там стояли старий стіл, полиці з запиленими паперами і, найголовніше, комп’ютер.