Розділ 23

Наступного ранку команда розділилася, щоб діяти за двома напрямками. Аарон узяв із собою Райана, Евана, Ніка та ще трьох бійців з охорони Сховища. Їхнім завданням була розвідка Евергрея: з’ясувати, як виглядає місто, скільки там охорони і чи є спосіб проникнути всередину. Аарон хотів оцінити обстановку, перш ніж йти туди всією групою.

— Ми скоро повернемося. Обіцяю не лізти в неприємності, — сказав він перед відправленням.

— Будьте обережні, — відповів Дрейк, міцно стискаючи руку Аарону.

— І ви теж, — відповів той, киваючи у бік Калі та Сільвії. — Торговці не завжди такі доброзичливі, якими здаються.

З цими словами розвідгрупа вирушила в дорогу.

Дрейк, Калі та Сільвія, склавши список необхідних покупок, попрямували до одного з торгових поселень — Арборхоллу. Це місце було відоме своїми вмілими ковалями, майстернями з ремонту техніки та різноманітним арсеналом зброї, якої потребувала їхня команда. Вони прибули в Арборхолл через кілька годин шляху. Це поселення виглядало як галасливий ринок: всюди шуміли торговці, які пропонували все — від саморобних гранат до рідкісних медичних препаратів. З майстерень лунали звуки роботи, а в повітрі пахло металом та смаженим м’ясом.

— То що у нас у списку? — спитав Дрейк, зупиняючись перед крамницею зі зброєю.

Калі витягла записку, поспіхом написану перед від’їздом.

— Зброя, боєприпаси, броня, кілька запасних батарей для обладнання та медикаменти.

Сільвія озирнулася, вивчаючи все навколо.

— Я займуся технікою та медикаментами, а ви двоє беріть на себе зброю та броню, — запропонувала вона.

— Добре, — погодилася Калі.

Вони розділилися. Дрейк і Калі підійшли до крамниці, де в кутку сидів похмурий торговець, протираючи масивний дробовик. На прилавку були викладені пістолети, автомати, рушниці та навіть кілька видів енергетичної зброї.

— Що треба? — гаркнув торговець, не зводячи очей.

— Нам потрібна надійна зброя для команди, — відповів Дрейк, киваючи на прилавок. — Щось, що витримає стрілянину і допоможе впоратися з мутантами.

Торговець звів очі й посміхнувся.

— Мутанти, кажете? Тоді візьміть ось це, — він виклав на прилавок масивний автоматичний карабін з посиленим прикладом. — Це «Громобій». Може пробивати шкіру мутантів, наче це папір.

— А патрони? — запитала Калі.

— Пачка йде в комплекті, а якщо потрібно більше — це вже окрема покупка.

— Беремо, — кивнув Дрейк. — І що у вас із бронею?

— Для таких, як ви, є дещо, — торговець відкрив скриню і дістав легкі, але міцні пластини, які можна було прикріпити до стандартного одягу, перетворюючи його на повноцінний бронежилет. — Зручно, надійно і не надто сковує рухи.

Після нетривалого торгу вони купили все необхідне, включаючи кілька ножів, гранат та додатковий набір боєприпасів.

Сільвія тим часом знайшла крамницю з медикаментами. Там торгував літній чоловік в окулярах, який розбирався в хімії та біології краще, ніж будь-який інший в Арборхоллі.

— Мені потрібні бинти, антисептики, знеболювальні та стимулятори, — сказала вона.

— У вас грошей вистачить? — посміхнувся старий, оглядаючи її з ніг до голови.

— Не хвилюйтеся, буде чим заплатити, — сухо відповіла Сільвія.

Після тривалих переговорів вона отримала повний набір першої допомоги, а також кілька рідкісних препаратів, які могли б знадобитися у критичній ситуації.

За кілька годин усі троє зустрілися біля виходу з поселення.

— Все дістала? — запитав Дрейк, оглядаючи Сільвію.

— Більш ніж, — відповіла вона, показуючи сумку, наповнену медикаментами. — А у вас?

Калі посміхнулася.

— Ми озброєні та готові до бою.

— Тоді повертаємось, — підсумував Дрейк.

Склавши покупки у вантажівку, вони попрямували назад до Сховища. Вони відчували втому, але були сповнені рішучості — тепер у них були всі необхідні ресурси, щоб підготуватися до наступного кроку.